In Memoriam. Помер поет і політичний діяч Борис Олійник

30 квітня на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби помер визначний український поет і політичний діяч Борис Олійник.

30 квітня о 11 годині 45 хвилин на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби помер легендарний український поет Борис Олійник.

Про це повідомляє Михайло Маслій на своїй сторінці у Facebook, перадає газета "День".

"Колись він сформулював своє життєве і мистецьке кредо: "Писати, як живеш, а жити, як пишеш". Активною громадянською позицією Борис Олійник довів, що поет відповідає за все, що було до нього, що відбувається за його життя і що буде після нього. "Я тим уже пишаюся, що українець зроду", — класика, яка також належить перу і діям цієї багатогранної особистості ", — пише Маслій.

Дану інформую також підтвердили в близькому оточенні поета.

 

Борис Олійник народився 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівка Новосанджарського р-ну Полтавської обл. З 1958 року працював у газеті "Молодь України", журналах "Ранок", "Дніпро" і "Вітчизна" на посадах від кореспондента до головного редактора.

З 1971 по 1974 рік — заступник голови правління Спілки письменників України. З 1976 по 1991 рік — Секретар Спілки письменників України та СРСР. 

У травні—червні 1986 року одним з перших побував у Зоні відчуження, звідки вів репортажі на Центральному телебаченню СРСР і України

Член КПРС з 1961 року, член ЦК КПУ в 1990—1991 роках і член ЦК КПРС у 1990—1991 роках.

Обирався депутатом Верховних Рад СРСР (1989—1991), депутатом Верховної Ради УРСР 10, 11 скликань (1980—1991), народним депутатом Верховної Ради України 1—4 скликань (1992–2006). 

Борис Олійник все життя був переконаним комуністом, одним із тих, хто ініціював відродження Комуністичної партії України в 1993 році, вважався лідером націонал-комуністичного її крила. Єдиний з-поміж депутатів-комуністів підтримав Помаранчеву революцію, після голосування за призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром України в 2005 році виключений з КПУ.

 

З 1996 по 2006 рік — віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи. Дійсний член Національної академії наук України (з 1990 року). З 2010 року — Голова комітету з Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

У 2013 році був членом Громадського комітету "Примирення між народами", спрямованому на збереження взаєморозуміння та добросусідства між українцями й поляками. 

Лауреат Державної премії СРСР (1975 рік), Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983 рік), багатьох інших премій і нагород. Герой України (2005 рік)

Автор понад 40 книг поезії, статей та есе, які перекладені російською, чеською, словацькою, полсьькою, сербською, румунською, італійською та ін. мовами. Перша збірка його лірики — "Б'ють у крицю ковалі" вийшла в 1962 році. 

Найвідомішими вважаються збірки "Вибір" (1965), "Коло" (1968), "Стою на землі" (1973), "Заклинання вогню" (1978), "Сива ластівка" (1979), "У дзеркалі слова" (1981), "Поворотний круг" (1989), "Таємна вечеря" (2000), поема "Сім" (1988). 

Висувався на здобуття Нобелівської премії у 2012 році.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.