In Memoriam. Помер поет і політичний діяч Борис Олійник

30 квітня на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби помер визначний український поет і політичний діяч Борис Олійник.

30 квітня о 11 годині 45 хвилин на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби помер легендарний український поет Борис Олійник.

Про це повідомляє Михайло Маслій на своїй сторінці у Facebook, перадає газета "День".

"Колись він сформулював своє життєве і мистецьке кредо: "Писати, як живеш, а жити, як пишеш". Активною громадянською позицією Борис Олійник довів, що поет відповідає за все, що було до нього, що відбувається за його життя і що буде після нього. "Я тим уже пишаюся, що українець зроду", — класика, яка також належить перу і діям цієї багатогранної особистості ", — пише Маслій.

Дану інформую також підтвердили в близькому оточенні поета.

 

Борис Олійник народився 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівка Новосанджарського р-ну Полтавської обл. З 1958 року працював у газеті "Молодь України", журналах "Ранок", "Дніпро" і "Вітчизна" на посадах від кореспондента до головного редактора.

З 1971 по 1974 рік — заступник голови правління Спілки письменників України. З 1976 по 1991 рік — Секретар Спілки письменників України та СРСР. 

У травні—червні 1986 року одним з перших побував у Зоні відчуження, звідки вів репортажі на Центральному телебаченню СРСР і України

Член КПРС з 1961 року, член ЦК КПУ в 1990—1991 роках і член ЦК КПРС у 1990—1991 роках.

Обирався депутатом Верховних Рад СРСР (1989—1991), депутатом Верховної Ради УРСР 10, 11 скликань (1980—1991), народним депутатом Верховної Ради України 1—4 скликань (1992–2006). 

Борис Олійник все життя був переконаним комуністом, одним із тих, хто ініціював відродження Комуністичної партії України в 1993 році, вважався лідером націонал-комуністичного її крила. Єдиний з-поміж депутатів-комуністів підтримав Помаранчеву революцію, після голосування за призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром України в 2005 році виключений з КПУ.

 

З 1996 по 2006 рік — віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи. Дійсний член Національної академії наук України (з 1990 року). З 2010 року — Голова комітету з Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

У 2013 році був членом Громадського комітету "Примирення між народами", спрямованому на збереження взаєморозуміння та добросусідства між українцями й поляками. 

Лауреат Державної премії СРСР (1975 рік), Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983 рік), багатьох інших премій і нагород. Герой України (2005 рік)

Автор понад 40 книг поезії, статей та есе, які перекладені російською, чеською, словацькою, полсьькою, сербською, румунською, італійською та ін. мовами. Перша збірка його лірики — "Б'ють у крицю ковалі" вийшла в 1962 році. 

Найвідомішими вважаються збірки "Вибір" (1965), "Коло" (1968), "Стою на землі" (1973), "Заклинання вогню" (1978), "Сива ластівка" (1979), "У дзеркалі слова" (1981), "Поворотний круг" (1989), "Таємна вечеря" (2000), поема "Сім" (1988). 

Висувався на здобуття Нобелівської премії у 2012 році.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.