In Memoriam. Помер радянський танковий ас родом з України

В Ізраїлі на 92-му році життя помер письменник і лікар Йон Деген, який у часи Другої світової війни знищив 16 танків Вермахту.

Про це повідомив голова департаменту громадських зв'язків Федерації єврейських громад Росії Борух Горін на своїй сторінці в Facebook, передає "Дзеркало тижня".

Деген народився 4 червня 1925 року в місті Могилеві-Подільському Вінницької області. Під час Другої світової війни гвардії лейтенант Деген був командиром танка, на рахунку його екіпажу 16 підбитих німецьких танків.

Йон Деген, 1946 рік. Фото: lechaim.ru

Після війни закінчив Чернівецький медичний інститут, працював ортопедом‑травматологом. У 1977 році Деген репатріювався в Ізраїль.

У 1973 році захистив першу в світі докторську дисертацію з магнітотерапії. Автор 90 наукових статей. Його твори видавалися в Ізраїлі, Росії, Україні, Австралії, США.

Деген — автор вірша "Мій товариш, в смертельній агонії...", який він написав в грудні 1944 року. Вірш довгий час був відомий як твір невідомого фронтовика. Авторство Дегена відкрилося лише в кінці 1980-х років.

Він також написав книги "З дому рабства", "Вірші з планшета", "Іммануїл Великовський", "Портрети вчителів", "Війна ніколи не закінчується".

Фото: zn.ua

Із циклу "Стихи из лейтенантского планшета":

Мой товарищ, в смертельной агонии

Не зови понапрасну друзей.

Дай-ка лучше согрею ладони я

Над дымящейся кровью твоей.

Ты не плачь, не стони, ты не маленький,

Ты не ранен, ты просто убит.

Дай на память сниму с тебя валенки.

Нам еще наступать предстоит.

Грудень 1944 р.

9 мая 2005 года

Солнце пьет с орденов боевых

Безрассудной отваги выжимки.

Чудо! Мы еще среди живых,

Старики, что нечаянно выжили!

Как тогда, в День Победы, поллитре рад,

Но на сердце моем окалина:

Делал все для кончины Гитлера,

А помог возвеличить Сталина.

Спогади Йона Дегена про війну читайте тут.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.