АНОНС: Презентація книг дослідника Биківнянських поховань у Києві

27 квітня в Національній історичній бібліотеці України відбудеться презентація книг Андрія Амонса, полковника юстиції у відставці, члена комісії Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих.

Андрій Амонс розповість про трагічні  сторінки "Великої чистки" 1937 – 1938 років, яка охопила весь Радянський Союз і була спрямована на знищення реальних та уявних ворогів Сталіна.

Серед населення здійснювалося нагнітання страху та почуття незахищеності, рабської залежності та покори "великому вождеві". Смертний вирок ставав звичайним явищем і не підлягав апеляції. У кращому випадку, "ворогів народу" чекав тривалий термін ув'язнення в сибірських концтаборах.

 

Андрій Амонс – автор численних нарисів і статей про репресованих на Київщині цивільних громадян і військовослужбовців, жертв сталінського режиму, людей, які десятиліттями були забуті в безіменних могилах на території Биківнянського лісу та в багатьох місцях на території України. Автор досліджував архіви СБУ: протоколи засідань Київської "Трійки" УНКВС, "Вищої Двійки".

За останні десять років побачили світ такі книги Андрія Амонса, як "Биківнянська трагедія", "Биківнянські жертви", "Репресовані прокурори в Україні" та електронне видання "Быковнянские коллекции: находки из быковнянских захоронений".

27 квітня, 15.00

Місце: Національна історична бібліотека України (Київ, вул. Лаврська 9, корпус № 24 (Києво-Печерська Лавра).

Контакти:  (044) 280 33 81.

Вхід вільний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.