Вірменія готує базу даних жертв геноциду вірмен 1915 року

Національний архів Вірменії готує унікальну базу даних жертв геноциду вірмен 1916 року в Османській імперії.

Про це пише агенція "Новости Армении" з посиланням на директора архіву Аматуні Вірабяна.

"У базі на даний момент наявна інформація про біля 100 тис. людей, робота на її створенням триває, і я не сумніваюся, що одного дня ми заявимо, що роботу завершено", — заявив Вірабян і додав, що постійно з’являються нові імена і факти, які вносяться в базу.

За його словами, база даних буде доступна тільки в електронному форматі, коли в ній буде зібрано відомості про 300 тис. вірмен, що стали жертвами геноциду 1915 року.

"Робота над створенням бази даних ведеться з 2014 року, кожного року ми поповнюємо її на біля 30 тис. імен і даних. У базі даних указано прізвище, рік народження, місце народження, час і місце смерті людини, її професія, а якщо це дитина, то вказуємо й імена батьків", — повідомив Вірабян.

Він додав, що інформацію збирають з різноманітних архівів з усього світу: з архіву вірменської єпархії Єгипту, архіву книгосховища "Нубарян Матенадаран" у Парижі й інших, однак отримати доступ до турецьких архівів поки не вдалося.

"Зараз турецькі архіви стали більш-менш загальнодоступними, порівняно з п’ятьма роками раніше, і там справді збереглися дані про переписи населення, в яких числяться також імена вірмен, які проживали в Туреччині. Однак проблема в тому, що в нас немає спеціалістів, які б володіли османською мовою для перекладу цих документів, адже вони написані не турецькою мовою, а саме османською", — сказав Вірабян.

Геноцид вірмен є першим геноцидом ХХ сторіччя. Туреччина заперечує звинувачення в масовому знищенні біля 1,5 млн вірмен у роки Першої світової війни і вкрай болісно реагує на критику з боку Заходу щодо питання вірменського геноциду.

Факт геноциду вірмен визнаний 29 країнами, зокрема: Росією, Францією, Литвою, Німеччиною, Італією, Австрією Австрії, Чилі, Греції, Кіпру, Аргентини, Бельгії, Уельсу, Швейцарією, Канадою, Польщею тощо. України серед них немає.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.