Спецпроект

АНОНС: У Києві обговорять стосунки радянської влади з церквою в роки Голодомору

25 квітня відбудеться чергове засідання програми семінаріум на тему "Влада, церква, суспільство в епоху Голодомору".

Наступ на релігію став складовою сталінської "революції згори". Таємними планами керманичів Союзу безбожників передбачалося 1932-33 закрити всі церкви, молитовні будинки, синагоги і мечеті, 1933-34 подолати всі релігійні уявлення 1935-36 мали зникнути всі священнослужителі...

У фокусі обговорення питання:

- як в умовах Голодомору діяла більшовицька модель державно-церковних відносин?
- реалії життя: релігійність та інерція досвіду гради ційного суспільства vs дискредитації/самодискре-дитації релігії і церкви
- "сіяти добре, розумне, вічне": сільські вчителі у антирелігійних кампаніях
- несподівані результати перших сталінських "безбожних п'ятирічок"?

 

Запрошені експерти - Алла Киридон (директор Державної наукової установи "Енциклопедичне видавництво", доктор історичних наук), Тетяна Євсєєва (Інститут історії Україна НАН України, кандидат історичних наук), Олексій Топчій (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, аспірант)

Вівторок, 25 квітня, 15.00

Місце: Інститут історії України НАН, ауд. 615 (6-й поверх), Київ, вул. Грушевського, 4. 

Організатори: Інститут історії України НАН України, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору та Державна наукова установа "Енциклопедичне видавництво".

Вхід вільний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.