Фігури двох жінок у загиблих Помпеях виявилися чоловіками. ФОТО

Дослідження двох фігур, знайдених в обіймах одне одного, показало, що це двоє чоловіків, а не жінки, як вважалося раніше.

Про це повідомляє The Telegraph. Два тіла, які обіймають одне одного, були знайдені під час дослідження загиблого від виверження вулкану Везувій давньоримського міста Помпеї і спершу дістали назву "Дві діви".

Однак під час дослідження, здійсненого на початку квітня 2017 року, науковці дійшли висновку, що це — двоє чоловіків.

"Ми завжди припускали, що це були дві жінки, як обійнялися. Але комп’ютерна аксіальна томографія та ДНК-аналіз показали, що то насправді чоловіки. Не можна сказати точно, чи були вони коханцями, але можна припустити, зважаючи на те, в якій позиції знайшли їхні тіла. Точно сказати важко", — говорить генеральний директор археологічного музею Помпеї Массімо Осанна (Massimo Osanna).

Фото: FOTONEWS / SPLASH NEWS / RENNA 

Останні два роки реставратори опрацьовували добре збережені гіпсові зліпки 86 жертв, які опинилися в пастці в Помпеях після смертоносного виверження Везувію у 79 році н. е.

Тисячі загинули, коли розплавлене каміння, вулканічний попіл та смертельні гази заполонили римське місто під час виверження, яке тривало два дні.

Тіла "Двох дів" були знайдені в Будинку Криптопортика під час розкопок, якими керував археолог Вітторіо Спінаццола (Vittorio Spinazzola) під час перебування на посаді керівника музею в Помпеях на початку ХХ ст.

Одне з двох тіл лежить під прямим кутом до іншого, поклавши йому голову на груди.

 Фото: FOTONEWS / SPLASH NEWS / RENNA

Усебічні антропологічні дослідження кісток і зубів пари показали, що один із них був молодим чоловіком віком біля 18 років, а другий — дорослим чоловіком, якому 20 років або більше.

Голова команди дослідників Помпеїв професор Стефано Ванакоре (Stefano Vanacore) заявив, що визначити характер стосунків між двома чоловіками неможливо.

"Коли було виявлено, що це не двоє дівчат, а чоловіки, деякі науковці припустили, що між ними міг бути емоційний взаємозв’язок. Але ми говоримо про гіпотезу, яку вже ніколи не можна буде перевірити", — пояснив він.

Фото: FOTONEWS / SPLASH NEWS / RENNA

Під час потужного виверження Везувія багато жертв було поховано під шарами попелу, який затвердів до стану пемзи (пористого вулканічного матеріалу) і зберіг їх тіла.

З часом м’які тканини тіл розклалися, і в ХІХ ст. археологи почали заливати утворені порожнини гіпсом. Коли гіпс затвердів, археологи зачистили пемзу навколо тіл, щоб отримати точні зліпки загиблих. Ці тіла й досліджує команда науковців сьогодні.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.