Вийшов друком збірник документів про аварію на ЧАЕС, які раніше не публікувалися

До 31-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС світ побачило унікальне видання документів "Чорнобиль. Документи Оперативної групи ЦК КПУ (1986-1988)", які раніше не публікувалися.

 

Збірник містить матеріали, що розкривають оперативну роботу владних структур з евакуації населення із небезпечних зон, його розміщення, надання медичної допомоги, прогнозні оцінки та роздуми представників вищої управлінської гілки, профільних відомств і наукових установ щодо подолання техногенної катастрофи.

Вони відтворюють не офіційну та загальноприйняту відповідними інстанціями позицію, не стислу та відпрацьовану до кінця інформацію, а розкривають механізм прийняття рішень в надзвичайних умовах, містять прогнозні оцінки та роздуми, дають уявлення про сприйняття і розуміння представниками вищої управлінської гілки, профільних відомств і наукових установ ситуації, що склалася і навіть передають емоційну атмосферу, в якій відбувалось обговорення питань.

Всього до видання включено 130 документів за період від 3 травня 1986 р. до 9 листопада 1988 р., що зберігаються у фонді "Центральний комітет Комуністичної партії України" Центрального державного архіву громадських об’єднань України. Це перші примірники протоколів, засвідчені підписом керівника Оперативної групи Політбюро ЦК КПУ, стенограми засідань, рішення Оперативної групи, а також оригінали документів, що додавалися до розгляду окремих питань. Всі документи мали високий рівень таємності, а тому зберігалися у так званій "окремій папці" ЦК КПУ.

Унікальність збірника полягає у тому, що він об’єднав корпус документів Оперативної групи Політбюро Центрального комітету Компартії України, спеціально створеної для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які раніше не публікувалися. Видання стало результатом спільної роботи Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Інституту історії України НАН України.

З повною версією збірника "Чорнобиль. Документи Оперативної групи ЦК КПУ (1986-1988)" можна ознайомитись у вільному доступі на офіційних сайтах Центрального державного архіву громадських об’єднань України  та Інституту історії України НАН України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.