Більшість росіян згодні поховати Леніна

Дві третини росіян в цілому згодні з необхідністю поховати тіло Володимира Леніна.

Про це свідчать результати опитування, проведеного російським ВЦИОМом, інформує "Українська правда".

Дві третини опитаних (63%) в цілому згодні з необхідністю поховати тіло Леніна: 32% вважають за потрібне здійснити це негайно, а 31% - почекати якийсь час, поки це питання не буде зачіпати тих, для кого Ленін дорогий.

Ще третина (31%) пропонує залишити все так, як є зараз.

Проте, як вказується у прес-релізі, керівник практики політичного аналізу і консультування ВЦИОМ Михайло Мамонов заявив, що "російське суспільство не готове до різких рішень з питання перепоховання тіла Леніна, домінуючої точки зору немає, і вона не формується".

Телефонне опитування було проведене 9-10 березня серед 1200 респондентів.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.