Волонтерський табір організує відновлення цвинтаря депортованого бойківського села

Міжнародний волонтерський табір "Тернавський фенікс" запрошує всіх охочих приєднатися до кампанії відновлення надгробків на цвинтарі депортованого бойківського села Тернава Нижня.

Мешканців села тричі виселяли зі своїх осель у 1940, 1946 і 1952 роках. Зараз через нього проходить державний кордон так, що одна частина села зараз на території Польщі, а інша – де поруйнований і занедбаний цвинтар – із обмеженим доступом на території України.

Узявши участь у Волонтерському таборі "Тернавський Фенікс", Ви зможете:

- долучитися до відновлення духовної спадщини і пам'яті наших предків;

- знайти друзів та однодумців серед волонтерів з України та Польщі;

- ознайомитися із бойківськими фольклорними традиціями;

- відновити душевні сили серед мальовничої карпатської природи.

Умови доїзду і перебування:

- Організатори забезпечують харчуванням і проживанням та покривають транспортні витрати учасників табору (на підставі проїздних документів).

- Проживання під час проведення табору буде в сільській садибі або наметовому містечку.

- Туристичне спорядження (спальники, килимки, посуд) та робочий одяг учасники табору використовують власні.

- Учасники табору повинні мати при собі український паспорт.

- Можна бути в таборі від початку до кінця, а можна долучатися на декілька днів.

- Кожен учасник табору отримає "Диплом Подяки".

До участі в таборі запрошуються всі охочі.

 

30 квітня — 7 травня 2017 року.

Місце: Львівська область, Турківський р-н,с. Шандровець, хутір Тарнава.

Організатори табору: Stowarzyszenie Magurycz (Польща) та Товариство "Бойківщина" у Львові (Україна).

Співорганізатори: Шандровецька сільська рада.

Запис на табір: координатор табору з української сторони Андрій НІМЕЦЬ (067-995-74-19; (099)-275-46-09, nimec.1983@gmail.com); координатор табору з польської сторони Шимон МОДЖЕЕВСЬКИЙ(https://www.facebook.com/StowarzyszenieMagurycz/). 

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.