Історичний музей відзвітував про два роки роботи. ФОТО

18 квітня в Українському кризовому медіа-центрі працівники Національного музею історію України презентували нову парадигму декомунізованого "осередку ідентичності" і запросили до співпраці науковців, педагогів і митців.

Участь у прес-конференції взяли:

  • Микола Княжицький — народний депутат України 7-го та 8-го скликання, голова Комітету з питань культури і духовності

  • Катерина Смаглій — директор Київського офісу інституту Кеннана, національний кореспондент Європейського музейного форуму в Україні

  • Ігор Гирич — доктор історичних наук, головний редактор журналу "Пам'ятки України"

  • Тетяна Сосновська — генеральний директор Національного музею історії України

  • Кирило Галушко — кандидат історичних наук, керівник проекту "Lікбез"

  • Юрій Макаров — журналіст, оглядач часопису "Український тиждень"

  • Олександр Зінченко — редактор "Історичної правди", радник керівника Українського інституту національної пам'яті

Як повідомили на прес-конференції, коли два роки тому музей очолила музейник з успішним досвідом — Тетяна Сосновська, нова команда вперше серед музеїв України розробила та оприлюднила новітню "Концепцію розвитку НМІУ до 2020 року".

 

Головними пріоритетами було визначено: зробити музейну колекцію та наукові досягнення відкритими, прозорими і доступними кожному досліднику, а музей — сучасним за формою, європейським за змістом та українським за духом.

Найперше, що довелося терміново зробити новому керівнику, — вимагати, щоб екскурсії в музеї стали проводити українською мовою, всі інші мови в музеї були зараховані до розряду іноземних. Акцент у викладі екскурсійної програми у 2015 році, на 24-му (!) році Незалежності перемістився з Російської імперії та Радянського Союзу на Україну.

Музей став привітним до відвідувачів та доступним для професійного старту талановитої творчої молоді. З'явилося близько 25 нових освітніх програм, відкрито лекційно-дискусійний майданчик для дорослих, значно розширено тематику екскурсій, до проведення яких залучено досвідчених науковців. Десятки нових виставок розкрили сторінки історії, які раніше не були представлені в музеї або потребували актуалізації.

Звітує генеральний директор НМІУ Тетяна Сосновська 

Довкола НМІУ формується коло приятелів музею — громадських активістів, фахівців різних сфер, і воно постійно розширюється. Наразі триває робота над оновленням експозиції, в якій будуть представлені всі етапи боротьби українців за державність у ХХ та ХХІ століттях. НМІУ вважає за необхідне експозицію ХХ та ХХІ століть будувати разом з громадськістю, митцями та науковцями різних установ.

У 2015 році Національний музей історії України відвідали за вхідними квитками понад 64 тисячі людей. У порівнянні з 2014 роком це більш, ніж вдвічі більше і це, відповідно, збільшило прибуток музею також у 2 рази. Згідно з документацією, відвідуваність музею до 2015 року становила від 17 до 56 людей у день.

Розпочалося повне звірення фондової колекції та наукове опрацювання й оцифрування експонатів. Адже наразі фондові колекції опрацьовано лише на третину.

 Олександр Зінченко і Юрій Макаров

Учасники прес-конференції не оминули проблем, з якими зіткнувся музей в процесі свого оновлення. Так, за колишнім керівництвом Національного музею історії України перевірками виявлено факти незаконних орендних відносин, безпідставного списання коштовного обладнання, кілька корупційних схем, нераціональне використання державних коштів, занедбаний господарський стан музею.

Під час попередніх звірень (з середини 50-х років ХХ століття) музей недорахувався близько 1500 експонатів. Частина фондових працівників відверто незадоволені намірами керівника провести ретельну ревізію, яка б засвідчила реальний стан збереження.

Зокрема, резонансним став випадок виявлення можливої підміни знаку в унікальній т.з. "Празькій колекції". Наразі виявлено випадки пошкоджень, підтирань чи відсутності маркування на багатьох інших експонатах, що також потягнуло за собою агресію та невдоволення частини відповідальних за збереження та облік фондів працівників.

Відколи Тетяна Сосновська очолила музей, частина працівників, незадоволених перевірками фондів, збільшеннями планових навантажень, новою системою матеріального вмотивування працівників, систематично публікує в ЗМІ обвинувачувальні статті без підписів, а з лютого цього року кільканадцять працівників музею ходять протестувати під будівлю Міністерства культури з вимогою звільнити Тетяну Сосновську.

Їх кількість — менше 5% від загальної кількості працюючих, але вони дозволяють собі ставити вимоги від імені всього колективу, шантажувати Міністерство, розповсюджувати неправдиві звинувачення на адресу керівника музею, деморалізуючи весь колектив.  

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.