In Memoriam. На 102 році життя помер визначний діяч ОУН Богдан Казанівський

Провід ОУН (революційної) повідомив про смерть 1 квітня на 102 році життя багатолітнього члена Організації Богдана Казанівського в США.

 

Богдан Казанівський народився 3 лютого 1916 року в с. Нивиці сучасного Радехівського р-ну Львівської обл. З 1934 р. став членом ОУН на псевдо "Щетина", займав посаду районного організаційного референту ОУН. 

У березні 1938 року засуджений польською владою на 12 років тюрми. Після початку німецько-польської війни 9 вересня 1939 року вийшов з на волю.

Став на чолі організаційної референтури повітового проводу ОУН, що охоплював Холмщину, Підляшшя і Лемківщину, на Західно-окраїнних українських землях (т. зв. "Закерзоння").

У січні 1940 року заарештований НКВД за спробу переходу кордону у складі групи з 12 членів ОУН. До червня 1941 року Богдан Казанівський перебував під слідством у Львові, де зазнав тортур. Зі спогадів Казанівського:

"Вкінці сказали: "Ми тебе будемо тримати 10 років, будемо тягнути кишку за кишкою, не дамо жити ані вмерти, ти нам все скажеш те, що знаєш, і те, чого не знаєш".

Я тільки подумав, чи ви 10 років ще втримаєтесь. В травні 1941 р. мене перевезено до тюрми Бригідки, там 22 червня застав вибух війни. 

Від першого дня НКВД почало в'язнів групами заводити до підвалу і стріляти. З десяти тисяч в'язнів на Бригідках до 28 червня нас в живих залишилося може 500-600 осіб, решта всі помордовані. 28 червня НКВД залишило тюрму, рештки вийшли на волю. 30 червня німці зайняли Львів. 

Роман Шухевич з чотою українського легіону увійшов на подвір'я св. Юра. Там ми стрінулися. З його доручення я і Омелян Матла організували тимчасову Команду Львова, яка урядувала в домі Сакракерок неповних два тижні, поки не створилася стала Команда під командою інж. Евгена Врецьони". 

По виході з радянської в'язниці проживав у Львові. У 1941—1943 роках був зв'язковим Проводу ОУН(б) у Львові. Виконував доручення найвищих керівників ОУН, зокрема, Івана Климова-"Легенди", Миколи Лебедя-"Рубана" та Михайла Степаняка-"Д. Дмитріва".

У березні 1944 року Казанівський переїхав на Лемкіщину, а відтак — у Братиславу (Словаччина), де працював у структурах Закордонного представництва УГВР.

З лютого 1945 року — організаційний референт теренового проводу ОУН(б) Австрії. Емігрував із родиною до США в 1950 році, де посів посаду організаційного референта теренового проводу ОУН в Америці.

Був членом Головної управи Українського конгресового комітету Америки, Головної управи ООЧСУ (Організація оборони чотирьох свобід України). На конференції Закордонних чатсин ОУН у 1952 році в Німеччині Богдана Казанівського заочно вибрали головним контролером ЗЧ ОУН. На цій посаді Казанівський перебував до 1969 року.

Зі своїх громадських і організаційних поїздок по Америці писав репортажі до газети "Америка". Автор книги спогадів про Івана Климова "Шляхом Легенди". 

Був одружений з Оленою Матлою. Останні роки життя проживав у м. Роквілі, штат Мериленд.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.