Спецпроект

Відкрилася віртуальна виставка "Бабин Яр: пам'ять на тлі історії". ФОТО

На сайті Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру розпочала роботу віртуальна виставка "Бабин Яр: пам'ять на тлі історії".

Виставку створено за матеріалами мультимедійної експозиції, що діяла протягом 15 вересня – 27 листопада 2016 року в Музеї історії м. Києва до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру.

 

На сайті відтворено 13 експозицій, кожна з яких розкриває окрему тему історії злочину Бабиного Яру. ("Вступ німців до Києва", "Пожежі на Хрещатику", "Жертви Бабиного Яру", "Доля євреїв", "Доля українських націоналістів" тощо). Крім того, доступний пошук по базах даних жертв нацизму, розстріляних у Бабиному Яру.

Фото: Український інститут національної пам'яті 

Віртуальна виставка діє українською та англійською мовами. Автор і куратор проекту – Віталій Нахманович, провідний науковий співробітник Музею історії м. Києва, відповідальний секретар Громадського комітету "Бабин Яр".

Фото: Український інститут національної пам'яті  

Проект реалізовано Музеєм історії м. Києва та Громадським комітетом "Бабин Яр" за підтримки Українського інституту національної пам’яті та канадської благодійної ініціативи "Українсько-єврейська зустріч", Всеукраїнської єврейської ради і Музеєм "Героїзм та Голокост", Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного, Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ", Національного музею історії України, Українського центру вивчення історії Голокосту, Центру дослідження історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА, Галузевого державного архіву Служби безпеки України та Фундації імені Олега Ольжича.

Переглянути віртуальну вистаку можна за посиланням.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.