У Запоріжжі увічнять пам’ять генерал-хорунжого армії УНР Марка Безручка

У рамках відзначення сторіччя початку Української революції 1917-1921 років у Запорізькій ОДА відбулося перше засідання робочої групи з увічнення пам’яті генерал-хорунжого армії Української Народної Республіки Марка Безручка.

Про це повідомляє сайт Запорізької ОДА.

Відкриваючи засідання, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Владислав Мороко зазначив, що настав час відкрити маловідомі сторінки історії, повернути імена справжніх українських героїв.

Голова громадської організації "Національна безпека України" Павло Куліш повідомив, що кошти на виготовлення пам’ятника виділить благодійний фонд "Героїка", який відомий своїми проектами у сфері відродження національної пам’яті.

Громадський діяч наголосив, що постать Марка Безручка стала символом спільної боротьби за свободу українського та польського народу.

Фото: Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ЗОДА

Наразі запоріжців просять визначитися з місцем розташування монумента.

Думки присутніх з цього питання розділилися. Генеральний директор Національного заповідника "Хортиця" Максим Остапенко запропонував розмістити погруддя біля Інституту післядипломної педагогічної освіти, неподалік католицького храму. 

На думку доктора історичних наук Георгія Шаповалова, воно має бути встановлено напроти колишнього Народного дому, у сквері на пл. Свободи.

Професор Запорізького національного університету Федір Турченко схиляється до думки, що пам’ятник буде доречним у парку біля Театру ляльок, де у 1917-1918 роках діяв осередок просвітницького руху.

Відомий запорізький краєзнавець, дослідник визвольного руху Юрій Щур вважає, що настав час створити єдину монументальну композицію Майдану Волі, що має поєднувати подвиг героїв національно-визвольних змагань ХХ століття та загиблих бійців антитерористичної операції.

Учасники дискусії вирішили протягом двох тижнів ретельно опрацювати юридичні аспекти реалізації проекту та вивчити всі можливі локації розміщення пам’ятника видатному захиснику України Марку Безручку.

Довідка:

Марко Безручко – генерал-хорунжий Армії УНР. Народився 31 жовтня 1883 року в м. Великий Токмак, нині – Токмак Запорізької обл. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище та Миколаївську військову академію у Санкт-Петербурзі, був на фронтах Першої світової війни. 

У травні 1918 року вступив до армії Української держави, служив у Генеральному штабі, очолював штаб корпусу Січових стрільців. З 1920 року Марко Безручко командував 6-ю Січовою дивізією армії УНР, зокрема 6 травня 1920 року разом із польськими частинами звільняв Київ від більшовиків.

Із початком контрнаступу радянських військ разом із своїм начальником штабу Всеволодом Змієнком Безручко організовував героїчну оборону міста Замостя проятгом 28 серпня – 2 вересня 1920 року. Українсько-польські підрозділи чисельністю до 4 тис. осіб завдали нищівної поразки 16-тисячній Першій кінній армії Будьонного та не дали перекинути підкріплення розгромленим військам Тухачевського під Варшавою.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".