Держава профінансує зйомки фільму про батярів. ВІДЕО

Державне агентство України з питань кіно уклало з компанією "Ганзафільм" контракт про надання проекту "Шляхетні волоцюги" державної фінансової підтримки розміром 18 млн 582 тис. грн., що складає 50% загальної вартості виробництва.

Державне агентство України з питань кіно профінансує на 50% вирбництво фільму "Шляхетні волоцюги".

Про це повідомляє "Твоє місто". Компанія "Ганзафільм", яка зніматиме фільм, отримала 18 млн 582 тис. грн.

Режисером фільму є Олександр Березань, а продюсером — Геннадій Богук. Сценаристи — Тарас Боровок і Дмитро Наумов.

Фото: tvoemisto.tv

"Фільм розкриє колорит субкультури львівських батяр через їхню мову та пісні.  Вірність дружбі й готовність до самопожертви передаються сюжетом картини через низку комічних ситуацій. Глядач спостерігатиме трансформацію свідомості молодих людей від гульвіс до серйозних, зрілих особистостей з благородною метою в житті", — інформує прес-служба Держкіно.

За словами творців стрічки, "Шляхетні Волоцюги" є римейком польського комедійного мюзиклу "Włóczęgi" ("Волоцюги", "Бродяги") 1939 року, який знімався у Львові й став шедевром довоєнного кінематографу.

Локаціями для зйомок будуть Львів і Варшава. Анонсують, що знімальні майданчики фільму охоплять найатмосферніші місця — візитівки міста.

Презентація кінопроекту під час 9-го конкурсного відбору Держкіно: 

Довідка:

Батяри — субкультура, яка існувала у Львові в середині ХІХ — середині ХХ ст. Первісно батяри були дрібними злодіями й хуліганами. Згодом суть батярства змістилася з криміналу в бік авантюризму та різноманітних веселих витівок.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.