Держава профінансує зйомки фільму про батярів. ВІДЕО

Державне агентство України з питань кіно уклало з компанією "Ганзафільм" контракт про надання проекту "Шляхетні волоцюги" державної фінансової підтримки розміром 18 млн 582 тис. грн., що складає 50% загальної вартості виробництва.

Державне агентство України з питань кіно профінансує на 50% вирбництво фільму "Шляхетні волоцюги".

Про це повідомляє "Твоє місто". Компанія "Ганзафільм", яка зніматиме фільм, отримала 18 млн 582 тис. грн.

Режисером фільму є Олександр Березань, а продюсером — Геннадій Богук. Сценаристи — Тарас Боровок і Дмитро Наумов.

Фото: tvoemisto.tv

"Фільм розкриє колорит субкультури львівських батяр через їхню мову та пісні.  Вірність дружбі й готовність до самопожертви передаються сюжетом картини через низку комічних ситуацій. Глядач спостерігатиме трансформацію свідомості молодих людей від гульвіс до серйозних, зрілих особистостей з благородною метою в житті", — інформує прес-служба Держкіно.

За словами творців стрічки, "Шляхетні Волоцюги" є римейком польського комедійного мюзиклу "Włóczęgi" ("Волоцюги", "Бродяги") 1939 року, який знімався у Львові й став шедевром довоєнного кінематографу.

Локаціями для зйомок будуть Львів і Варшава. Анонсують, що знімальні майданчики фільму охоплять найатмосферніші місця — візитівки міста.

Презентація кінопроекту під час 9-го конкурсного відбору Держкіно: 

Довідка:

Батяри — субкультура, яка існувала у Львові в середині ХІХ — середині ХХ ст. Первісно батяри були дрібними злодіями й хуліганами. Згодом суть батярства змістилася з криміналу в бік авантюризму та різноманітних веселих витівок.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.