Зовнішня розвідка оприлюднила документи про вбивцю Бандери і боротьбу з еміграцією

Служба зовнішньої розвідки України почала оцифровку фондів свого архіву. Уже доступні онлайн документи про вербування вбивці С. Бандери Богдана Сташинського, стеження за С. Петлюрою, роботу спецслужб в середовищі української еміграції тощо.

Про це повідомляє "ГалІнфо".

Так, зокрема СЗРУ розсекретила, оцифрувала і оприлюднила архівні матеріали про агента КГБ Богдана Сташинського, який вбив провідників ОУН Степана Бандеру та Льва Ребета.

Сім томів справи про вербування агента, здійснення ним провокацій проти оунівського підпілля на території Західної України та підготовку до терористичних актів проти лідерів українських емігрантських організацій нині доступні он-лайн.

Анкета Богдана Сташинського - агента МГБ-КГБ "Олега"

Також розвідка розсекретила архівні матеріали про спробу органів держбезпеки Радянського Союзу в період 1933-1936 рр. завербувати одного з керівників розвідки Української Народної Республіки Василя Недайкашу. 

Ці матеріали свідчать про неодноразові спроби агентів ОГПУ встановлювати контакти з Василем Недайкашею під час його мешкання у Франції, залучати його до співпраці, спонукати до розкриття ним розвідувальної мережі уряду УНР в екзилі на території Радянської України і до сприяння у спробах завербувати керівника спецслужби УНР в екзилі генерал-хорунжого Всеволода Змієнка.

Крім цього, також доступні й інші матеріали:

  • Українська еміграція 20-30-х років минулого сторіччя в архівних документах розвідки;
  • Діяльність української політичної еміграції у міжвоєнний період 1920-1930-х років у документах органів державної безпеки СРСР;
  • Розсекречені документи стосовно Симона Петлюри.

Переглянути архів розсекречених та оцифрованих документів Служби зовнішньої розвідки України можна за посиланням.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.