Польща вимагає екстрадиції українця за звинуваченням у воєнних злочинах. ФОТО

Польський Інститут національної пам’яті домагається екстрадиції та арешту американського українця, звинуваченого в нацистських злочинах проти поляків під час Другої світової війни.

13 березня прокурор Люблінського відділу комісії розслідування злочинів проти польської нації ІНП Роберт Яніцький подав до районного суду Люблін-Захід клопотання про арешт громадянина США Майкла К., йдеться в повідомленні на сайті ІНП.

"23 липня 1944 року як командир роти Українського легіону самооборони на німецький службі він наказав підлеглим знищити мешканців села Хланьов, колоній Хланьов і Владиславін, а будівлі спалити", — впевнена сторона звинувачення.

Братська могила поляків с. Хланьов, загиблих внаслідок нападу есесівського Українського легіону самооборони. Фото 19 липня 2013 року. "Associated Press" виявило свідчення, що особою, що видала наказ про напад, був командир сотні Михайло Каркоць. Це суперечить позиції родини Каркоця, яка твердить, що він до цього непричетний. Фото: Star Tribune

На думку польських слідчих, тоді солдати УЛС убили 44-х цивільних поляків та спалили їх будинки.

Як пише американське видання "Star Tribune", "Майкл К." — це Михайло Каркоць (Michael Karkoc), 98 років, що проживає в м. Міннеаполіс.  

Родина Махайла Каркоця заперечує будь-яку причетність його до воєнних злочинів. Син Каркоця Андрій обурений ситуацією.

Михайло Каркоць у себе вдома в Міннеаполісі, штат Міннесота, 23 травня 2014 року. Фото: Star Tribune 

Він стреджує, що батько, навпаки, боровся проти нацистів у лавах легіону самооборони.  

"Це так образливо, — сказав він у коментарі "Star Tribune". — Те, що той, хто боровся проти нацистів, може стати воєнним злочинцем, поза моїм розумінням".

Петиція про Натуралізацію Михайла Каркоця. Фото: uk.wikipedia.org

За його словами, в 2002 році Михайло Каркоць профінансував в Україні спорудження пам’ятника на честь 12 учасників Легіону самооборону, які загинули від рук нацистів, коли ті викрили їх підпільну діяльність.

Імовірно, йдеться про частину вояків легіону, які 11 березня 1945 року намагалися перейти на бік югославських четників.   

Подружжя Надія і Михайло Каркоці, 1982 рік. Фото: Star Tribune

Сам Михайло Каркоць не заперечував своєї служби в лавах Українського легіону самооборони під псевдо "Вовк". 2002 року вийшла його книга спогадів "Від Вороніжа до Українського легіону самооборони".

Вперше звинувачення у службі в СС на адресу Каркоця пролунали в 2013 році у розслідуванні "Associated Press". Притягти до відповідальності за воєнні злочини Каркоця намагалася влада Німеччини в 2014 році. Однак тоді його визнали недостатньо здоровим через хворобу Альцгеймера, аби постати перед судом.

Михайло Каркоць у молодості. Фото: Star Tribune

Якщо цього разу обвинувачення буде доведене, Каркоцю загрожує довічне ув’язнення.

Перш ніж Польща зможе подати запит на екстрадицію Каркоця, американські посадовці повинні будуть висунути йому звинувачення. Після цього польський запит спрямують у Державний департамент, а відтак — у Департамент юстиції, який домагатиметься арешту Каркоця.

Далі федеральний магістратський суддя верифікує особу підозрюваного та устійнить обґрунтованість польского звинувачення.

У разі, якщо суд задовольнить клопотання, Польща матиме звинувачення, необхідні для вимоги екстрадиції підозрюваного, заявив прокурор Яніцький агенції "Associated Press".

Нині Михайло Каркоць страждає на слабоумство й проживає в закладі для проживання з доглядом.

ДОВІДКА:

Український легіон самооборони (31-й батальйон СД) — військове формування з українців, переважно членів ОУН(м), яке утворилося у вересні 1943 року для боротьби проти радянських, польських партизанів, і УПА.

Спершу батальйон діяв на Волині, далі на Холмщині. У серпні—жовтні 1944 року УЛС входив до складу корпусної групи обер-групенфюрера СС фон дем Баха, яка боролася з Варшавським повстанням. Навесні 1945 року УЛС приєднали до Української національної армії (екс-дивізії військ СС "Галичина").

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.