Спецпроект

Польська кінорежисерка знімає фільм про "людину правди" часів Голодомору

Наступна кінострічка відомої польської режисерки називатиметься "Ґарет Джонс" ("Gareth Jones").

Про це повідомляє "Польське радіо". В основі сюжету фільму буде історія валлійського журналіста Ґарета Джонса, який нелегально подорожував по Радянській Україні й збирав дані про жахіття голоду. Радянський Союз докладав усіх зусиль, аби інформація про геноцид не просочилася за кордон.

Однак Джонс зумів опублікувати в західній пресі свої репортажі, що стали першими свідченнями очевидця Голодомору.  29 березня 1933 року репортер скликав прес-конференцію в Берліні, де розповів світові про результати свого розслідування. Його заяву передрукувало багато європейських газет.

Ґарет Джонс загинув за загадкових обставин під час подорожі у Внутрішню Монголію за день до свого 40-ліття. Історики припускають, що це могла бути помста НКВД за витік інформації про Голодомор в Україні.

 

Аґнешка Голланд наголосила, що Джонс розумів відповідальність, яку він ніс на той час як журналіст. У фільмі його позиція повністю суперечить діяльності Волтера Дюранті — журналіста "The New York Times", який взяв ексклюзивне інтерв’ю у Йосипа Сталіна, здобув престижну Пулітцерівську премію в журналістиці і послідовно заперечував Голодомор у своїх роботах.

Нагадаємо, останній фільм Аґнешки Голланд "Слід звіра" (пол. "Pokot") здобув "Срібного ведмедя" 67-го Берлінського кінофестивалю — "за відкриття нових можливостей у кіномистецтві".

Детальніше про Ґарета Джонса читайте в нашому матеріалі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.