АНОНС: Лекція про Романа Шухевича та його зв'язкових

Про діяльність командира УПА Романа Шухевича та про його зв’язкових Катерину Зарицьку, Галину Дидик, Дарію Гусяк, Ольгу Ільків розкаже кандидат історичних наук, дослідниця історії українського національно-визвольного руху Леся Онишко.

5 березня минуло 67 років від дня загибелі Романа Шухевича. Протягом довгих шести з половиною років йому вдавалося чинити опір радянській державній машині завдяки злагодженій унікальній підпільній структурі.

Талановитий військовий діяч, майстер конспірування, адміністратор, візіонер, Шухевич зміг створити таку самодостатню партизанську армію, що продовжувала існувати і діяти й після його загибелі.

 

Разом з ним працювали зв’язкові, до кола обов’язків яких входило налагоджувати функціонування інформаційної служби, стежити за виконанням директив командира, виконувати менеджерські функції, забезпечувати головнокомандувача УПА надійними місцями постою.

Про співпрацю з ними, роль у житті та смерті, останній бій головнокомандувача УПА та справу його життя піде мова в лекції.

Субота, 11 березня, 16.00.

Місце: Національний музей історії України, м. Київ, вул. Володимирська, 2.

Організатор: Національний музей історії України.

Вхід до музею на лекцію - 30 грн. Попередня реєстрація за формою: https://goo.gl/Rc8J9L

Додаткова інформація за телефоном (044) 278-48-64.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.