В Інтернеті з’явилася карта міст, збудованих зеками ГУЛАГу. ІНФОГРАФІКА

Карту міст сучасної Росії, що постали навколо концентраційних таборів, опублікували "Тексти". З неї випливає, що в’язні ГУЛАГу збудували щонайменше 40 російських міст.

Жовтим кольором автор мапи позначив ті населені пункти, які існували до таборів, але праця ув’язнених призвела до їх суттєвого розвитку. Без праці зеків ці міста не мали б шкіл, лікарень, водогону, доріг, спальних районів тощо.  

Червоною ж барвою на карті позначені міста, які повністю або майже повністю постали за рахунок рабської праці ув’язнених із таборів.

Наприклад, до таких належать Магадан, Комсомольськ-на-Амурі, Печора, Норильськ, Воркута, Магнітогорськ, Тайшет та ін.

Щоб збільшити, перейдіть за лінком

Творці карти користувалися наступною методикою. Список пов’язаних із концтаборами населених пунктів (лише міст) склали на підставі даних про розміщення та період функціонування таборів та їх управлінь, опублікованих на сайті товариства "Меморіал".

Зі списку виділили міста, де в’язні займалися, зокрема, промисловим і цивільним будівництвом. Відповідно до коротких історії міст визначалося, до якої категорії потрапить (і чи потрапить узагалі) місто на карту.

Якщо час заснування міста й табору збігаються, а кількість в’язнів порівнювана з кількістю населення міста (від половини й більше), воно потрапляло до "червоної" категорії. Якщо ж місто вже існувало до будівництва табору раніше чи кількість в’язнів була порівняно невеликою — до "жовтої".

"Загальна їх кількість набагато більша. По-перше, досі не всі документи, що стосуються ГУЛАГу, розсекречено. По-друге, майже не бралася до уваги (і не позначалася на цій карті) величезна кількість невеликих поселень уздовж каналів, залізничних шляхів та автомагістралей, збудованих в’язнями у малозаселених районах Росії", — застерігає автор публікації.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.