В Інгушетії заборонили прославляти Сталіна

22 лютого, напередодні роковин депортації інгуського народу, депутати парламенту республіки Інгушетії одноголосно ухвалили проект закону про заборону вшанування особи Сталіна на території республіки.

Про це повідомляє "Интерфакс".

"Проект закону передбачає заборону на увіковічнення пам’яті Йосипа Сталіна, який піддав масовим репресіям цілі народи, в тому числі й інгушів", — повідомив працівник прес-служби Народних зборів Інгушетії.

Він відзначив, що йдеться не тільки про заборону на встановлення бюстів і пам’ятників, але й  на присвоєння його імені населеним пунктам, вулицям, публічне виправдання його діяльності, розміщення його зображення в громадських місцях і в адміністративних приміщеннях з метою звеличення його особи.

Нагадаємо, 23 лютого 2017 року виповнилося 73 роки з дня депортації інгуського і чеченського народів.

91 250 інгушів були вислані в республіки Середньої Азії за неправдивими звинуваченнями в "зраді Батьківщині". Майже половина депортованих померла на засланні від холоду і хвороб. Репресовані народи були реабілітовані в 1957 році.

Як повідомлялося, соціологічне опитування мешканців Росії показало, що симпатія до постаті Йосипа Сталіна досягла найвищого рівня за останні 16 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.