У Вінниці хочуть створити центр історії міста і музей

24 лютого на сесії Вінницької міської ради розглядатимуть питання про створення комунального підприємства "Центр історії Вінниці".

Новий заклад займатиметься вивченням та популяризацією історії подільської столиці, передає "День". Але головне його завдання – фактично з нуля зібрати матеріали для створення музею історії Вінниці. Його планують відкрити вже за два роки.

Ініціатива створення Центру історії Вінниці належить вінницьким історикам та дослідникам, які працювали в робочій групі з декомунізації, а після цього продовжили свою роботу вже в постійному дорадчо-консультативному органі Вінницької міськради.

Вони виступили із закликом створити міську музейну установу, яка збиратиме, досліджуватиме і описуватиме артефакти, займатиметься видавничою справою і проведенням археологічних досліджень, координуватиме роботу усіх історичних осередків та ініціатив.

Фактично це буде орган, який допоможе систематизувати усю роботу, яка пов’язана з історичним минулим міста.

Доктор історичних наук, директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун говорить, що раніше було дві спроби створити музей історії Вінниці, однак невдалі.

"Процес з перейменування міських топонімів, відновлення історичної справедливості, об’єднав нас усіх у творчу групу і спонукав до глибокого вивчення історії міста. Сьогодні вінницька історична спільнота… спроможна виробляти свою ідеологію, популяризувати вивчення історії регіону і рідного міста, а отже і правильно "продавати" його інвесторам, туристам, самим містянам", — додає Легун.

Найімовірнішим претендентом на посаду директора Центру називають відомого у Вінниці історика Олександра Федоришена.

За задумом вінницьких істориків, музей історії Вінниці має не поступатися оригінальністю і масштабністю Варшавському музею історії польських євреїв ПОЛІН. Його площа складає понад 18 тисяч квадратних метрів, а експозиція займає 8 залів.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.