Вийшов збірник статей про ілюзії та катастрофи радянської України

У Харкові вийшла друком книга «Україна радянська. Ілюзії та катастрофи «комуністичного раю» за загальною редакцією Геннадія Єфіменка.

Про це повідомляє офіційний сайт Інституту історії України НАН України.

"Сьогодні, коли відбуваються потужні зрушення в суспільному сприйнятті минулого, відновлюється інтерес до історії України. Читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, результатами останніх наукових досліджень та відкриттів. При цьому автори не виконують ідеологічне замовлення, їхні оцінки часом не збігаються, що дозволяє кожному з нас самому виступити суддею в цих суперечках.

- Національна політика більшовиків як засіб відродження імперії; казус Кривдонбасу: довкола справжніх обставин появи та зникнення Донецько-Криворізької Республіки; Голодомор як закономірний результат більшовицької політики та особливості формування ілюзій в Україні в постголодоморні 1933—1938 pоки; більшовицькі "запаморочення від успіхів" та методи їх лікування - сьогодні ці теми стали вкрай актуальними, і пропонована книжка може відповісти на чимало питань, які цікавлять і турбують кожного українця," – зазначає в анотації видання Голова Українського інститут національної пам’яті Володимир В’ятрович.

До написання збірника долучилвся колектив авторів у складі Геннадія Єфіменка, Яни Примаченко та Оксани Юркової.

 

Зміст:

Вступ

Єфіменко Г. СИЛА ІЛЮЗІЙ: ОСНОВНІ ЧИННИКИ ПОСИЛЕННЯ ВПЛИВУ БІЛЬШОВИЗМУ (ДО ЖОВТНЯ 1917 р.)

Пастка для інтелектуалів: "науковість" та модернізаційні принади комунізму

Жорстка централізація vs "соціалістичний принцип визволення народів": національне питання у стратегії й тактиці більшовиків до 1917 р.

"Розкріпачення народів" після Російської революції: більшовицькі ігри з питанням про майбутній державний устрій

Право націй на самовизначення: "кіл у спину революційному руху" чи засіб реальної політики? Київський досвід 1917 р. 

Комуністична стратегія та радянські гасла: симбіоз протилежностей (квітень—жовтень 1917 р.) 

Єфіменко Г. СПОДІВАНЕ НАРОДОВЛАДДЯ: ІЛЮЗІЇ ТА РЕАЛІЇ "ПЕРШИХ СОВІТІВ" (ЛИСТОПАД 1917 - КВІТЕНЬ 1918 р.)  

Ленінська тактика в національному питанні як чинник утримання влади після Жовтневого перевороту … 64

Українські експерименти Раднаркому 

"Совітська" УНР як новий засіб поглинання України 

"Вся влада місцевим радам!" (Владна система доби "перших совітів") 

Казус Кривдонбасу: до обставин появи та зникнення ДКР (лютий—квітень 1918 р.) 

Єфіменко Г. "ЗАПАМОРОЧЕННЯ ВІД УСПІХІВ": НЕГАТИВНИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ КОМУНІСТИЧНОЇ ДОКТРИНИ В УКРАЇНІ (СІЧЕНЬ—СЕРПЕНЬ 1919 р.)  

Вплив сформованих уявлень про більшовизм: стрімке захоплення України "червоними" та формування владної вертикалі (січень—березень 1919 р.)

Участь мас у владній вертикалі: особливості 1919 р. 

"У період 1919 р. було певне підозріння навіть до української мови": мовне питання

"За більшовиків проти комуністів": (не)зруйновані ілюзії українського селянства 

"Крим, як і Україна, має увійти до складу єдиної Совітської Росії": відносини УСРР із Кремлем 

Єфіменко Г. ПІДРИХТОВАНИЙ КОМУНІЗМ: ПЕРШІ ПОСТУПКИ ПРИ НЕЗМІННІЙ ОСНОВІ (ЛИСТОПАД 1919 — ЛЮТИЙ 1921 р.) 

"Украинский язык не есть язык Петлюры": поступки комуністів у мовній сфері та пропаганді 

Земельна лібералізація vs посилена продрозкладка й комнезами 

Ілюзії та практика повсякденного комунізму в містах 

Курс на "федеральну конституцію РСФРР": державницька риторика vs управлінська та економічна надцентралізація (грудень 1919 — жовтень 1920 р.) 

Шлях до формального союзу "на передбаченій договором підставі повної рівности поміж обома Республіками" 

ОЧІКУВАННЯ ТА РЕАЛІЇ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ 

Єфіменко Г. Комуністична теорія vs практичні потреби: до обставин запровадження і наслідків нового економічного курсу  

Єфіменко Г. Від суб'єкта до об'єкта: відносини між УСРР та РСФРР/СРСР у міжвоєнний період 

Єфіменко Г. Горизонтальні зв'язки як небезпека для комунізму та "корінна зміна політики від українізації до радянізації" (1920—1922 pp.) 

Єфіменко Г. "Українізація шляхом радянізації": причина повороту та особливості впровадження (1922—1928 pp.) 

Примаченко Я. Література і мистецтво: надії та негаразди доби непу  

Юркова О. Наука під більшовиками: рух по синусоїді 

Єфіменко Г. Підтримка національних ілюзій у добу другого комуністичного штурму (1928—1932 pp.)  

Єфіменко Г. "Гігантський розмах і нечуваний розворот української радянської культури й державності": Голодомор та особливості формування ілюзій в Україні в постголодоморні 1933—1938 pp. 

Примаченко Я. "Розстріляне відродження": централізація літературно-мистецького життя репресії проти діячів культури в 1930-ті pp.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.