Відкрилася виставка про репресованого археолога Миколу Макаренка

У Національному музеї історії України відкрилася нова виставка "Репресована археологія. До 140-річчя від дня народження відомого археолога М.О. Макаренка (1877–1938 рр.)".

Про це інформує Національний музей історії України.

Микола Макаренко – видатний український музеєзнавець, археолог і мистецтвознавець, який протягом свого життя дослідив величезну кількість археологічних пам’яток, брав участь у створенні державного музею на основі приватної колекції родини Ханенків та був його директором у 1921-1924 рр.

Протягом всього життя Макаренко боровся за збереження історичної спадщини, виступав проти руйнації безцінних пам’яток минулого. У 1933 р. він був єдиним із вчених, хто наважився не поставити підпис під актом про знесення Михайлівського Золотоверхого собору.

Після цього Макаренко потрапив у немилість до радянської влади та зазнав низки репресій. У 1938 р. вченого, який на той час перебував в ув’язненні, було розстріляно за постановою "трійки" НКВС.

Виставка висвітлює лише одну з життєвих сторінок репресованого вченого – його археологічні дослідження.

 

На ній виставлені матеріали із розкопок Миколи Макаренка, що зберігаються у фондах музею: трипільські старожитності (друга половина ІV тис. до н. е.) із сіл Євминка Чернігівської обл., Халеп’я Київської обл., розкопані вченим у 1925–1926 рр.; матеріали про розкопки Миколи Макаренка в Ольвії в 1926 р.; кераміка зрубної археологічної культури доби бронзи (ХVІІ–ХІІ ст. до н. е.) із території заводу "Азовсталь" (розкопки 1930–1931 рр.).

Також представлені унікальні документи фонду Миколи Макаренка в науковому архіві Інституту археології НАНУ: рукопис вченого про розкопки в Євминці та резюме про розкопки в Ольвії, його рукопис "Археологічні досліди та розкопки на Прилуччині", документи та фото про дослідження Спаського собору в Чернігові.

Виставка діятиме протягом місяця за адресою: Національний музей історії України, м. Київ, вул. Володимирська, 2. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.