АНОНС: Науковців запрошують зголошуватися на круглий стіл до 100-річчя Української революції

24 березня Державний історико-культурний заповідник "Межибіж" організовує круглий стіл "Українська революція 1917-1921 рр. Передумови, процеси, наслідки, уроки".

Захід приурочено до 100-річчя початку Української революції 1917–1921 років. До участі запрошуються фахівці в різних галузях науки, чиї доповіді стосуватимуться одного з тематичних напрямків круглого столу.

Робота планується за такими напрямами:

- Революційні процеси на Поділлі та в Меджибожі в другій половині ХІХ ст. – 20-х рр. ХХ ст.

- Українське державотворення 1917-1921 рр.: концепції та проблеми.

- Міждержавні стосунки доби Української революції. Україна на перетині геополітичних інтересів та імперських амбіцій.

- Особистості Української революції на Поділлі та в Меджибожі.

- Культура та освіта в добу революції 1971–1921 рр.

- Економіка, господарство, повсякденне життя в Україні 1917-1921 рр.

- Етнонаціональні та етноконфесійні стосунки доби Української революції революції.

- Події Української революції 1917–1921 рр. в сучасній науковій літературі. Історіографія та джерелознавство.

- Тематика Української революції 1917–1921 рр. і державотворчих процесів у експозиціях музеїв України.

- Рецензії, повідомлення.

Заявлені тематичні блоки не є вичерпними і можуть доповнюватися. Робочі мови конференції – українська, польська, англійська, російська.

Кінцевий термін подачі матеріалів – 17 березня 2017 року.

Подати заявку можна, заповнивши форму за посиланням

Вояки українізованого 34-го армійського корпусу (1-го українського корпусу). Меджибіж, вересень 1917 року. З колекції В. Д. Подгорного

П’ятниця, 24 березня, 10.00

Місце: Державний історико-культурний заповідник "Межибіж" (смт. Меджибіж Летичівського р-ну, Хмельницької обл, вул. Замкова, 1).

Додаткова інформація: Сергій Щур.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.