Спецпроект

Найвідоміші дослідники Волинської трагедії з України та Польщі зійдуться в публічному диспуті

Польський Інститут у Києві та КНУ ім. Тараса Шевченка запрошують на дискусію "Волинь '43. Чому пам'ять розділяє поляків та українців?" за участі директора Інституту політичних досліджень Польської академії наук Гжегожа Мотики та голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В'ятровича.

Гжегож Мотика — професор, дослідник історії українсько-польського протистояння середини 1940-х років, директор Інституту політичних досліджень Польської академії наук.

1992 року закінчив Люблінський католицький університет, де вивчав історію. До 2007 року він також працював в Управлінні народної освіти. 1998 року захистив докторську дисертацію на тему Польсько-українська боротьба на землях сьогоднішньої Польщі у 1943—1948 роках.

Працював у Ягеллонському університеті на кафедрі українознавства, а також в Академії гуманітарних наук у Пултуську. 2011 року його було обрано до ради Інституту національної пам’яті Польщі.

Опублікував 4 монографії та понад 60 статей, присвячених українсько-польським взаєминам у 1939—1989 роках, придушенню радянськими спецслужбами національного руху опору в Україні, Білорусі, Литві, Латвії та Естонії у 1939—1953 роках, політиці уряду ПНР щодо національних меншин.

Регулярно публікує наукові та науково-популярні статті до таких польських видань, як: "Карта", "Історичні зошити", "Впрост", "Газета виборча" тощо.

2012 року книга Гжегожа Мотики "Від Волинської трагедії до операції 'Вісла'" була відзначена нагородою польського журналу "Політика" як найкраща історична праця року в Польщі.

Володимир В'ятрович — історик, публіцист, громадський діяч, голова Українського інституту національної пам’яті.

У 2008-2010 роках на посаді директора архіву Служби безпеки України здійснив розсекречення раніше таємних архівів КДБ й організував відкритий доступ до них. У 2010-2011 роках — старший запрошений дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету (США). У 2012 році працював з документами Інституту Гувера (Стенфордський університет, США).

У 2002 році він заснував Центр досліджень визвольного руху — неурядову дослідницьку установу, яка з 2012 року є членом Європейської платформи пам'яті і сумління. ЦДВР у співпраці зі Службою безпеки України у 2009 році став співтворцем Національного музею жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" у Львові в колишній в'язниці КДБ та Гестапо.

Відстоюючи право на доступ до архівів радянського періоду, у 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка створив Електронний архів з понад 23-ма тисячами документів. Автор восьми книг, співавтор чотирьох. У 2013—2014 роках — активний учасник Громадського сектору Євромайдану.

Вівторок, 28 лютого, 10:00

Місце: аудиторія 349 Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 60)

Вхід вільний.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.