Спецпроект

Електронна база даних надає інформацію про майже 15 тисяч українських іммігрантів до Канади

На сайті Бібліотеки та архіву Канади діє база даних "Українські іммігранти 1891—1930".

База даних надає доступ до інформації про 14 793-х українських іммігрантів, які прибули до Канади протягом 1891—1930 років.

Імена взято з таких джерел:

  • Списки пасажирів, які зберігаються в Бібліотеці та архіві Канади — фонди канадських портів Галіфакс і Нова Шотландія, Монреаль і Квебек; Сент-Джон і Нью-Брансвік, а також американських портів Нью-Йорка, штат Нью-Йорк і Портленд, штат Мен. Ці списки впорядкував та ввів у базу Волтер Заячковський (Walter Zayachkowski, 1930—2012).

          Оригінали самих документів теж доступні на сайті в цифровій формі.

  • Записи про перших українських поселенців і та родин піонерів у Канаді, зібраних істориком, журналістом і державним службовцем д-ром Володимиром-Юліаном Кайє (Vladimir Julian Kaye, 1896–1976), автором низки книжок, зокрема: "Early Ukrainian Settlements in Canada, 1895–1900"; "Dictionary of Ukrainian Canadian Biography: Pioneer Settlers of Manitoba, 1891-1900" і "Dictionary of Ukrainian Canadian Biography of Pioneer Settlers of Alberta, 1891–1900".

Пошук по базі можна здійснювати за такими параметрами:

  • Ключове слово (порт, професія, громадянство тощо);
  • Прізвище;
  • Ім’я (імена);
  • Корабель, на якому прибув іммігрант;
  • Рік імміграції;

Пан Заячковський також впорядкував імена, знайдені у серії видань під назвою "Морські записи: зошити" ("Sailing Records: Note Books") у фонді Володимира-Юліана Кайє. Ці імена також ввійшли до бази.

Заячковський включив до свого переліку варіанти як прізвищ, так й імен, ґрунтуючись на своєму знанні українських імен та своїх пошуках в інших джерелах.

Вміст бази даних подається мовою оригіналу без перекладу. Перейти до бази даних можна за лінком.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.