Найбільшу базу генеалогічних даних України обіцяють викласти в Інтернет

Компанія Runsite завершила оцифровку списків повнолітніх мешканців 39 сіл Волинської, Рівненської та Тернопільської областей за 1931-й рік.

Про це сповістив співвласник компанії Ігор Гошовський на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Загалом, за три роки роботи загальна база осіб народжених з 1650-й по 1920-й рік сягнула вже 1 млн 766 тис. 961 особу.

Весною, коли база сягне 2 млн осіб, компанія обіцяє оприлюднити базу онлайн. За словами Гошовського, це буде найбільша з існуючих пошукових баз з генеалогії в Україні, яка покриватиме всю територію держави. 

Як виглядають один із оригінальних документів та іменний список у базі даних

Утім, як каже Гошовський, попереду ще дуже багато неопрацьованих документів.

Перші на черзі – "Пам’ятні книги" всіх українських губерній, адресні книги Одеси, Харкова, Львова, галицькі "шематизми", списки виборців у сейм, списки мешканців, опубліковані газетами ХІХ століття.

Крім того, продовжується робота над оцифровкою метричних книг.

Щоб пришвидшити процес оцифровки і поповнення бази, компанія потребує двох працівників на постійній основі.

Тому компанія закликає, в першу чергу, бізнес долучитися до цього проекту і профінансувати дві ставки. Контактувати можна через електронну пошту info@runsite.com.ua.

"Runsite" запевняє, що проект буде реалізований власними силами в будь-якому разі, але з допомогою партнерів це можна було б зробити значно швидше.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.