Книжка Гітлера "Моя боротьба" стала бестселером у Німеччині

Перше з часів Другої світової війни перевидання книги Адольфа Гітлера "Моя боротьба" б’є рекорди з продажів.

Німецький Інститут сучасної історії (Institut für Zeitgeschichte, ІфЦ) випустив перевидання в січні минулого року, інформує британське видання "Індепендент".

Після самогубства Адольфа Гітлера в 1945 році авторські права на його сумнозвісну книгу "Майн кампф" ("Моя боротьба") перейшли до землі Баварія, яка відмовилася від будь-яких наступних перевидань цієї неоднозначної книги в Німеччині.

Однак, згідно із законом про авторські права, чинним на території Баварії, через 70 років після смерті автора текст стає суспільним надбанням. Тобто, з 2016 року його може публікувати кожен охочий.

У січні того року Інститут сучасної історії випустив перше перевидання цього маніфесту антисемітизму. Двотомник розкупили на сайті Інтернет-магазину "Amazon" за лічені години.

Адольф Гітлер "Моя боротьба", критичне видання, том перший. Фото: independent.co.uk

З тих пір ІфЦ виявив, що з січня було продано 85 000 примірників "Моєї боротьби" з ґрунтовними коментарями, що зробило книгу одним із бестселерів Німеччини 2016 року. Шосте видання надійде в книгарні цього місяця пізніше.

Чимало оглядачів висловлювали побоювання, що ІфЦ мимоволі поширює нацистську пропаганду. Коментуючи суперечки навколо перевидання книги, директор ІфЦ Андреас Віршинг сказав виданню "Зе Гардіан":

"Навпаки, дискусії щодо світогляду Гітлера та його підходу до пропаганди дають змогу поглянути на причини й наслідки тоталітарних ідеологій в час, коли авторитарні політичні погляди та праві гасла здобувають популярність".

Як повідомляють, Інститут зібрав дані регіональних книгарень, які відзначили, що переважно "цікавляться політикою та історією покупці та освітяни, а не реакціонери чи праворадикали".

Незважаючи на те, що багато країн виявили зацікавлення до видання "Майн кампф" із коментарями, наразі плануються переклади лише англійською та французькою мовами.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.