В Інтернет виклали базу даних на 8,5 тисяч есесівців з Аушвіца

8,5 тис. прізвищ есесівців містить база даних "Залога концентраційного табору Аушвіц", яку оприлюднив польський Інститут національної пам’яті 30 січня.

Це перший і найповніший список персоналу цього нацистського концтабору, пише ГалІнфо.

Кожен запис у базі містить такі елементи: прізвище працівника табору, дата й місце народження, службовий номер, дата прибуття до табору Аушвіц і дата виїзду, освіта, громадянство. Якщо особу після війни притягали до кримінальної відповідальності, – то й судові документи. Дехто з тих, хто є в базі, досі живий.

База даних була сформована в рамках відновленого у 2011 році. Комісією розслідування злочинів проти польського народу ІНП у Кракові слідства щодо злочинів, вчинених німцями на території табору.

Базу склали на основі списку персоналу Аушвіца, опрацьованого соціологом та істориком, що спеціалізується на історії Третього Райху, професором Александром Ласіком із Університету Казимира Великого в Бидгощі. Він зібрав дані про 25 тис. есесівців, які у 1939–1945 роках працювали в різних концентраційних таборах.

"Особисті дані есесівців із Аушвіц вперше відкриють широкому загалу. Це єдина в Польщі і, ймовірно, перша у світі база, що містить інформацію про осіб, які були персоналом табору смерті", – сказала в четвер речниця краківського ІНП Дорота Корогода.

За даними Державного музею Аушвіц-Біркенау, в 1941 році персонал СС у таборі Аушвіц нараховував близько 700 осіб, у червні 1942 року – близько 2 тис., у квітні 1944 року – приблизно 3 тис., у серпні 1944 року – біля 3,3 тис. есесівців і наглядачок СС.

Їхня кількість досягла піку в середині січня 1945 року у зв’язку з остаточною евакуацією концентраційного табору Аушвіц та складала 4480 есесівців і 71 наглядачку СС. Загалом протягом існування табору в ньому служили більше 8 тис. есесівців.

База, яку опублікує ІНП, містить інформацію про есесівців-чоловіків. Дані щодо 200 жінок-наглядачів, які працювали в таборі, ще перевіряють.

Прокурори, які ведуть слідство щодо злочинів, скоєних в Аушвіці, багато разів підкреслювали, що база, яку ЗМІ охрестили "списком злочинців" або "списком катів", має інформаційний, а не оціночний характер.

Завдяки ній можна буде перевірити, хто й коли працював у концтаборі. Більшість персоналу складали німці, але були люди, які заявляли про німецьке походження та були громадянами окупованих країн або союзників Райху, як от: Румунія, Словаччина та Угорщина.

Перейти до бази можна через за посиланням.

Як повідомлялося, московський "Меморіал" виклав в Інтернет базу даних на 40 тис. працівників НКВД періоду Великого терору.

Дивіться також:

Звільнення Аушвіца: український рахунок

Легендарна втеча з Аушвіцa. Історія Євгена Бендери

Подорож в Аушвіц. Екскурсія збереженим табором смерті. ФОТО

Перші хвилини звільнення концтабору Аушвіц

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.