На історичному місці Києва відбулася реконструкція штурму заводу "Арсенал". ФОТО, ВІДЕО

29 січня на Арсенальній площі військово-історичні реконструктори взяли штурмом захоплений червоною гвардією завод "Арсенал".

Огранізували історичну реконструкцію боїв члени військово-історичного клубу "Повстанець". 

Дійство розгорнулося на площі між виходом зі станції метро "Арсенальна" та пам'ятником на честь т. зв. Січневого повстання більшовиків на заводі "Арсенал" ("гармата"). Саме ця місцевість була одним із напрямків наступу військ Центральної Ради.

Червоногвардійці перед боєм на позиціях біля барикади. Цензор.net

Реконструкція бою за Арсенал, як і реконструкції такого масштабу в центрі Києва, відбалася вперше.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі

Спершу підрозділи Армії Української Народної Республіки провели розвідку боєм і виявили більшовицькі барикади біля заводу.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Зрозумівши, що укрпілення повсталих серйозні, петлюрівці підкотили гармату.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Гарматний вогонь республіканців був досить ефективним, чого не скажеш про кулеметний - ручний "льюїс" стріляти відмовлявся.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

 Гарматі уенерівців червонгвардійці змогли протиставити лише кулемет Максима.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Перша атака військ Центральної Ради захлинулася.

 Фото: Цензор. net

 А червоні навіть спробували контратакувати.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Утім, гарматний вогонь зробив свою справу, і сили захисників барикади поволі танули. Це дало змогу петлюрівцям піднятися в атаку й рішучим ривком захопити укріплення.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Перемогу українських сил увінчав синьо-жовтий прапор, піднятий над барикадою.

Перемога! #АрсеналНаш! Фото: Цензор.net

Усього з обої боків брало участь по 15 реконструкторів. За оцінками ЗМІ, вистава зібрала біля 2-х тисяч глядачів. 

Після завершення реконструкції відбулася смолоскипна хода на честь героїв Крут від м. "Арсенальна" до Аскольдової могили, де поховані 27 учасників бою під Крутами.

ДОВІДКА:  

Повстання на заводі "Арсенал" – збройний заколот, організований Київським комітетом більшовицької партії проти Центральної Ради 16–22 січня (29 січня–4 лютого) 1918 року. Повстання охопило крім Печерська також Деміївку, Шулявку та Поділ.

Силами куреня Січових стрільців, Гайдамацького коша Слобідської України та 1-го кінно-гайдамацького полку ім. Костя Гордієнка повстання було придушене. Однак заколот відтягнув на себе чимало українських сил, що прискорило падіння Києва перед наступом військ радянської Росії.  

 

Дивіться також:

Січневе повстання в Києві. Герої чи зрадники?

Гайдамаки з Донбасу. Як "донецькі" придушували повстання на "Арсеналі"

Січові стрільці під час Січневого повстання в Києві

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.