На історичному місці Києва відбулася реконструкція штурму заводу "Арсенал". ФОТО, ВІДЕО

29 січня на Арсенальній площі військово-історичні реконструктори взяли штурмом захоплений червоною гвардією завод "Арсенал".

Огранізували історичну реконструкцію боїв члени військово-історичного клубу "Повстанець". 

Дійство розгорнулося на площі між виходом зі станції метро "Арсенальна" та пам'ятником на честь т. зв. Січневого повстання більшовиків на заводі "Арсенал" ("гармата"). Саме ця місцевість була одним із напрямків наступу військ Центральної Ради.

Червоногвардійці перед боєм на позиціях біля барикади. Цензор.net

Реконструкція бою за Арсенал, як і реконструкції такого масштабу в центрі Києва, відбалася вперше.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі

Спершу підрозділи Армії Української Народної Республіки провели розвідку боєм і виявили більшовицькі барикади біля заводу.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Зрозумівши, що укрпілення повсталих серйозні, петлюрівці підкотили гармату.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Гарматний вогонь республіканців був досить ефективним, чого не скажеш про кулеметний - ручний "льюїс" стріляти відмовлявся.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

 Гарматі уенерівців червонгвардійці змогли протиставити лише кулемет Максима.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Перша атака військ Центральної Ради захлинулася.

 Фото: Цензор. net

 А червоні навіть спробували контратакувати.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Утім, гарматний вогонь зробив свою справу, і сили захисників барикади поволі танули. Це дало змогу петлюрівцям піднятися в атаку й рішучим ривком захопити укріплення.

 Фото: Українська служба Бі-Бі-Сі 

Перемогу українських сил увінчав синьо-жовтий прапор, піднятий над барикадою.

Перемога! #АрсеналНаш! Фото: Цензор.net

Усього з обої боків брало участь по 15 реконструкторів. За оцінками ЗМІ, вистава зібрала біля 2-х тисяч глядачів. 

Після завершення реконструкції відбулася смолоскипна хода на честь героїв Крут від м. "Арсенальна" до Аскольдової могили, де поховані 27 учасників бою під Крутами.

ДОВІДКА:  

Повстання на заводі "Арсенал" – збройний заколот, організований Київським комітетом більшовицької партії проти Центральної Ради 16–22 січня (29 січня–4 лютого) 1918 року. Повстання охопило крім Печерська також Деміївку, Шулявку та Поділ.

Силами куреня Січових стрільців, Гайдамацького коша Слобідської України та 1-го кінно-гайдамацького полку ім. Костя Гордієнка повстання було придушене. Однак заколот відтягнув на себе чимало українських сил, що прискорило падіння Києва перед наступом військ радянської Росії.  

 

Дивіться також:

Січневе повстання в Києві. Герої чи зрадники?

Гайдамаки з Донбасу. Як "донецькі" придушували повстання на "Арсеналі"

Січові стрільці під час Січневого повстання в Києві

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.