ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ ПЕРЕПОХОВАЮТЬ У КИЄВІ 29 СІЧНЯ

Про це заявив на брифінгу міністр культури України Євген Нищук. Літак із прахом Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби приземлився в Україні сьогодні, 27 січня.

Останки поховають у Києві, на території Державного історико-меморіального Лук’янівського заповідника, повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті.

Могили Олександра Олеся й Віри Кандиби стануть першими на Алеї почесних поховань представників української військово-політичної еміграції. Саме тут перепоховуватимуть інших діячів української еміграції, прах яких за потреби повертатимуть до України.

Саме держава повинна взяти на себе зобов’язання опікуватися могилами видатних українців за кордоном, зазначив Євген Нищук.

За його словами, визначальною у прийнятті рішення щодо перепоховання має бути воля нащадків. Цілком імовірним є сценарій, коли діячів еміграції перепоховуватимуть на малій батьківщині. До прикладу, міська влада Білопілля на Сумщині, звідки родом Олександр Олесь, висловила готовність перепоховати поета поруч із будинком, де він народився й виріс. Але родичі, яі мешкають у Канаді, висловили бажання, щоб прах був перепохований у Києві.

 

Панахида у Володимирському соборі розпочнеться о 12:00. Церемонія перепоховання - о 13.30.

Опісля відбудеться покладання квітів до могил двох крутян, які також поховані на Лук’янівському кладовищі.

Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) видатний український письменник, поет. Народився 1878 року на Сумщині. Першу збірку поезій "З журбою радість обнялась" видав 1907 року.

З 23 лютого по 1 квітня 1919 року аташе Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині. Після поразки Української революції емігрував до Чехословаччини, де проживав до самої смерті 1944 року. Батько відомого українського письменника та члена ОУН Олега Ольжича.

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.