Вандали пошкодили Меморіал жертвам комунізму у Биківні. ФОТО

У ніч з вівторка на середу невідомі пошкодили і обмалювали червоною фарбою меморіальні споруди Національного історико-меморіального заповіднику "Биківнянські могили".

Наслідки вандалізму співробітники зауважили вранці у середу.

На українській частині меморіалу помітні написи олійною фарбою: "СС Галичина" - на польській частині меморіалу, "ОУН-УПА курва" - на українській.

Сплюндрована польська ділянка меморіалу "Биківнянські могили". Фото понівеченого меморіалу публікує відомий польський журналіст Павєл Боболовіч у своєму twitter 
 Написи на українській ділянці меморіалу. Фото: Павєл Боболовіч
 Головний монумент меморіалу "Биківнянські могили". Джерело: facebook-сторінка Голови УІНП Володимира В'ятровича
 
 Гранітну колону на вході до польської частини меморіалу вандали намагалися завалити, але не змогли

Також пошкоджена вхідна група польської частини меморіалу. Вандали спробували повалити колону з сірого граніту.    

 

Керівництво заповіднику запевняє, що меморіал відчистять від написів якнайшвидше. А щоб відновити механічні пошкодження, скоріш за все, прийдеться зачекати теплого часу, коли відтане ґрунт. Працює слідство.

Меморіальний комплекс "Биківнянські могили" створений на пам'ять жертв політичних репресій поблизу селища Биківня у східних околицях Києва.

У Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій часів комунізму. У1930-40-х роках НКВД ховало тут тих, кого кати розстрілювали у Жовтневому палаці та інших осередках терору у Києві. За іменами встановлено більше 14 тисяч розстріляних. Загальна кількість поховань точно невідома.

Відомий дослідник, колишній військовий прокурор Андрій Амонс оцінює кількість похованих у Биківні жертв комунізму в 35 тисяч. З них близька 2 тисяч польських громадян – жертви "Катинського злочину", спецоперації знищення польських військовополонених і політичних в’язнів навесні 1940 року.    

Усі матеріали "Історичної правди" за темою "Биківня"

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.