Спецпроект

У Дніпрі відкрився перший в Україні музей АТО. ФОТО

23 січня в м. Дніпрі відкрили внутрішню експозицію першого в Україні музею Антитерористичної операції на Сході країни.

Про це повідомляє "Новое время" з посиланням на місцеві ЗМІ.

Повна назва музею – "Музей громадянського подвигу жителів Дніпропетровщини". Свого приміщення музей не має, а експонується в будівлі історичного музею ім. Дмитра Яворницького.

До уваги відвідувачів – три зали. У першому – особисті речі дніпропетровців, які воювали, дитячі малюнки на тему захисту України, одяг капеланів, нашивки добровольчих батальйонів та медичне приладдя.

Другий зал представляє фотографії загиблих воїнів і їхні речі.

Третя – мультимедійна – зала дає змогу відвідувачам зануритися в документальні хроніки російсько-української війни.

Відео проектується на всі чотири стіни музею, а в кінці з’являються кадри зі списками загиблих дрібним друком на чорному тлі.

Фото: "Фейсбук" Масі Найєма

"Дивлячись на чорні стіни з рясно написаними іменами загиблих, я багато разів повторюю собі: "вони тоді були живі". Ось вони всі – були живі. Кожне окреме життя, цілі картотеки особових справ, сотні папірців у держорганах як підтвердження їх реального існування – на пам’ять. Ні потиснути руку, ні сидіти тепер у темному куті бару, засуджуючи Антона Геращенка за танці на смерті Павла Шеремета, ні навіть банально напсати СМС "я не може говорити", – поділився враженнями про відвідини музею учасника АТО Масі Найєм.  

За повідомленнями медіа, на урочистому відкритті музею були дніпряни, жителі області та ветерани зі своїми родинами.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.