АНОНС: Лекція "Дискусії про Переяслав 1654 року. Російський погляд" у Харкові

12 січня кандидат історичних наук Владислав Яценко розповість про метаморфози образу гетьмана Богдана Хмельницького в сучасній російській історичній науці.

У спадщині радянських міфів, символів та інтерпретацій постать Богдана Хмельницького та Переяславської ради 1654 р. посідали поважне місце.

Вони відігравали в контексті існування "доброї" Російської імперії Романових, а потім й СРСР не менш значущу роль, ніж радянська інтерпретація Другої світової війни.

Після 1991 року українська історична наука вдалася до "націоналізації" власної історії. При цьому події Козацької революції 1648—1657 років були інтерпретовані в контексті легітимізації незалежності України.

 

Російські науковці, що після 1991 року також зіткнулися з потребою переосмислення власної історії, неминуче мали переглянути й ключові сторінки "спільного" українсько-російського історичного минулого.

Які метаморфози при цьому зазнали постать Богдана Хмельницького та Переяславська рада 1654 року в часі між 1991 і 2014?

Про це говоритиме у своїй лекції кандидат історичних наук, голова історичної секції Харківського історико-філологічного товариства Владислав Яценко.

Лекція "Дискусії про Переяслав 1654 року. Російський погляд".

12 січня, четвер, 18.30

Адреса: м. Харків, клуб "Шостий кут" (вул. Гіршмана 9/27).

Організатор: клуб науково-популярний клуб "Вільний університет Майдан моніторинг".

Вхід вільний

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.