Понад 50 тисяч вулиць позбулися комуністичних назв — Інститут нацпам'яті. ІНФОГРАФІКА

Люди обрали нові назви для 51493 вулиць та 987 міст і сіл, демонтовано 1320 “ленінів” та ще 1069 тоталітарних ідолів — Інститут національної пам’яті підбив підсумки реформи декомунізації у 2016 році.

Український інститут національної пам’яті оприлюднив результати реформи декомунізації станом на грудень 2016 року.

Згідно з Законом "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки" після громадських обговорень рішеннями місцевого самоврядування і парламенту затверджувалися нові назви для об’єктів топоніміки, в яких немає пропаганди тоталітаризму.

Реформа не лише повернула історичні назви багатьом вулицям, містам та селам по всій Україні, але й залучила до масштабного громадського обговорення українське суспільство.

"2016-й став роком декомунізації в Україні. За період дії Закону Україна зробила більше в подоланні спадщини тоталітарного минулого, ніж за весь час незалежності. Зміни,  які легко побачити на мапі країни чи окремого населеного пункту, незворотні, вони – необхідний елемент нашої інтеграції до демократичної Європи", — говорить Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 Інфографіка в повному розмірі за лінком.

За даними, що їх Інститут отримав від обласних державних адміністрацій, станом на грудень 2016 року позбулися тоталітарних назв 51 493 об’єкти топоніміки в містах, селищах і селах. Це — вулиці, площі, сквери тощо.

В Україні демонтовано 2389 пам’ятників і пам’ятних знаків, з них на честь Леніна –  1320. Нагадаємо, що після Росії, Україна залишалася країною з найбільшою кількістю  ленінів у публічному просторі.

За рік, що минає, Верховна Рада України перейменувала 25 районів та 987 населених пунктів (з них 32 міста). Парламент України переважно спирався на пропозиції місцевих громад щодо нових назв міст та сіл.   

"Але декомунізація не завершилася, — пояснює В’ятрович, —  не лише тому, що залишилися в публічному просторі пам’ятники вождям тоталітарного режиму навіть у столиці й де-не-де ще тривають обговорення щодо нових назв. Найважливіше — повинна продовжуватися робота з донесення інформації про злочини комуністичного тоталітарного режиму та боротьбу із ним українців. І цю роботу Український інститут національної пам’яті продовжуватиме наступного року".

"Для чого постійно нагадувати про злочини режиму, які давно в минулому? Це важливо для мільйонів убитих наших співвітчизників, які не мали права на пам’ять. Це необхідно для мільйонів наших сучасників – як щеплення для здорового, вільного майбутнього", — підкреслив посадовець.

Нагадаємо, 21 травня 2015 року вступили у дію декомунізаційні закони. Втілення їх у життя означає, що Україна нарешті безповоротно пориває з болючим радянським тоталітарним минулим. Мапа країни практично позбавилася тоталітарної символіки у назвах та пам’ятниках, а доступ до документів про репресії та злочини проти людства і людяності повністю відкрито.

Статистика перебігу декомунізації у розрізі областей

Регіони

Об’єкти топоніміки

Пам’ятники і пам’ятні знаки

Загалом

З них на честь В. Леніна

Вінницька

4882

145

124

Волинська

591

4

4

Дніпропетровська

4122

85

30

Донецька

2904

76

43

Житомирська

2999

97

Дані уточнюються

Закарпатська

501

Дані уточнюються

Дані уточнюються

Запорізька

1937

216

140

Івано-Франківська

76

4

0

Київ

148

88

14

Київська

3411

26

17

Кіровоградська

2929

109

60

АР Крим

Тимчасово окупована територія

Луганська

1456

153

105

Львівська

9

7

0

Миколаївська

1528

115

71

Одеська

2244

163

108

Полтавська

3815

312

174

Рівненська

435

9

1

Сумська

2776

86

54

Тернопільська

98

2

0

Харківська

4116

256

155

Херсонська

1628

153

113

Хмельницька

1984

104

64

Черкаська

3646

59

Дані уточнюються

Чернівецька

635

32

1

Чернігівська

2623

88

42

Разом

51493

2389

1320 (55%)

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.