До польських архівів передали найбільшу приватну колекцію документів Армії Крайової

20 грудня до Архіву новітніх актів у Варшаві передали велику колекцію документів ветерана АК Станіслава Костки-Домброви.

Ця збірка – найбільша колекція, присвячена польській партизанській армії, створена приватною особою передає monitor-press.info з посиланням на видання "Wprost". Серед паперів – листівки, преса, плакати й оригінали листів і газет Армії Крайової.

Урочиста передача та презентація відбулися у вівторок, 20 грудня, в приміщенні Фонду Польської підпільної держави. Відтоді документи зберігатимуться в державному Архіві новітніх актів завдяки зусиллям Міністерства культури й національної спадщини Польщі та Центральної дирекції державних архівів.

ДОВІДКА:

Станіслав Костка-Домброва під кінець Другої світової війни створив партизанську групу на території колишнього округу Армії Крайової Перемишль, пізніше – на території округів Санок і Кросно. Після війни був головою Відділу інформації та безпеки, керівником служби безпеки "Стража", яка охороняла підпільну антикомуністичну організацію "Воля і незалежність".

5 березня 1946 року його арештували спецслужби комуністичної Польщі й засудили на 7 років ув’язнення. За свою діяльність зі збереження пам’яті про солдатів Армії Крайової Костка-Домбровський отримав нагороду Хранителя національної пам’яті Інституту національної пам’яті.

Крім того, він нагороджений найвищою військовою відзнакою – орденом "Virtuti Militari" V класу, орденом "Polonia Restituta" III i IV класів, Хрестом доблесних, Срібним хрестом заслуги з мечами, Військовою медаллю, хрестом Армії Крайової та Партизанським хрестом.

Як повідомлялося раніше, польські історики виступили із засудженням політизації історичної науки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.