Кабмін створив Архів Інституту нацпам’яті як юридичну особу

Кабінет Міністрів України 21 грудня ухвалив Постанову "Про створення галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті".

Це черговий крок на виконання Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", передає сайт Українського інституту національної пам’яті. На черзі — виділення приміщення та переміщення архівів КГБ від силових відомств.

"Створення Архіву національної пам’яті як цивільної установи за прикладом країн Центральної та Східної Європи — це гарантія сталого вільного доступу українців до документів ЧК-ГПУ-НКВД-КГБ без політичних впливів та додаткових перешкод у вигляді спецдопусків тощо. Наступні кроки — сформувати команду, забезпечити приміщення та перевезти документи. Тоді буде вповні реалізовано Закон про доступ до архівів. Думаю, це ще рік-два роботи",  сказав голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Володимир В’ятрович також запевнив, що Закон працює і отримати доступ до архівних матеріалів можна вже сьогодні. Для цього необхідне лиш звернення до архіву та паспорт. 

"На жаль, деякі архівні установи не можуть забезпечити належний доступ, адже, наприклад не є функцією Національної поліції займатися історією. В них немає достатньої кількості працівників, не обладнані читальні зали. Для того, щоб громадяни не потерпали від цих проблем і створюється Архів національної пам’яті",  підкреслив Володимир В’ятрович.

Нагадаємо, що доступ мають всі громадяни України, а також іноземці. На сьогодні українські архіви репресивних органів СРСР — найбільша у світі відкрита збірка матеріалів комуністичного тоталітарного режиму. В Росії доступ до документів КГБ обмежено щонайменше до 2030 року.

Довідка:

21 травня 2015 р. набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

Такий крок допоможе глибше дізнатися про минуле й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Сталий доступ до архівних матеріалів репресивних органів гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка вважає можливість об'єктивно вивчати власну історію невід'ємною ознакою демократії.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.