Польські історики виступили проти політизації історичної науки

Польські академічні історики протестують проти інструменталізації науки в політичних цілях.

Про це йдеться у "Декларації учасників Форуму дослідників новітньої історії", який пройшов у Варшаві, оприлюдненій 10 грудня на сайті Польського історичного товариства.

"Говоримо за автономію історіографії, академічного світу та інституції культури, за їх нехалежність від влади без огляду на політичні вподобання. Виступаємо проти інструменталізації історії заради одномоментних політичних цілей або чиїхось приватних інтересів", - пишуть науковці в заяві.

На їхню думку, історична політика, яку також називають політикою пам’яті, повинна розбудувати національну та громадянську спільноту, спираючись на багатство світоглядів, і поважати різноманітні точки зору.  

Фундаментом для цього вчені мужі називають: повагу до історичних фактів, які є наслідком критичного аналізу джерел і усвідомлення складності польської історії.

"Турбота про плюралістичний вимір повинна бути турботою всіх дослідників без огляду на світоглядну різницю та спеціальності, які вони представляють", - наголошують підписанти "Декларації".

Історики переконані, що "поділи і суперечки є сутністю демократичного публічного життя, але у сфері історії не можна нехтувати засадами взаємоповаги і доходити до трактування як ворогів людей інших поглядів, які стосуються минулого і форми національної спільноти".

Декларацію підписали професор, доктор габілітований Кшиштоф Мікульський від імені Польського історичного товариства і професор, доктор габілітований Томаш Шрамм як Голова Комітету історичних наук при Польській академії наук.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.