Спецпроект

Вийшла книга про організаторів Голодомору на Чернігівщині

Книга має назву "Хроніки війни більшовиків з українським народом. Голодомор 1932-1933 років на Чернігівщині: виконавці злочину".

Її презентували 7 грудня на засіданні клубу "Краєзнавець" у Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. В.Г. Короленка, повідомляє сайт Українського інститут національної пам'яті.

Автори - співробітники Інституту історики Сергій Бутко й Сергій Горобець.

"В архівах вистачає документів, які дають можливість отримати конкретні знання про анатомію організації та здійснення Голодомору-геноциду, інших комуністичних злочинів на місцевому рівні, персоналії злочинців. Важливо інтенсифікувати дослідження, це актуально", – розповів Сергій Горобець.

 

"Джеймс Мейс оцінив стан сучасної України після жаху Голодомору та інших наслідків політики комуністичного режиму як постгеноцидний. Ця книга, як й інші подібні дослідження, наочно показує, як це сталося. Дуже важливо, що автори назвали конкретні прізвища місцевих злочинців. Зло не буває абстрактним", – зазначив Володимир Бойко, директор Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій, кандидат історичних наук.

"Нам тепер стало зрозуміло, після вивчення походження та діянь місцевого активу у населених пунктах, що впродовж 1920-х-1930-х років комуністична влада цілеспрямовано вирощувала, відбирала такі кадри, які виконають будь який злочинний наказ з Кремля без жодних докорів совісті", – додав Сергій Бутко.

Книгу було видано за підтримки Державного архіву Чернігівської області, Чернігівської райдержадміністрації.

Тираж обсягом 200 примірників історики розповсюдили бібліотеками області. Електронний варіант обіцяють найближчим часом опублікувати на сайті Інституту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.