АНОНС. "Антирадянські історії" Олєґа Панфілова у Харкові

Книга "Антирадянські історії" Олєґа Панфілова містить публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода "Крим. Реалії", а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії "Росія на Кавказі: історія ментальної окупації".

Книга присвячена маловідомим фактам і подіям радянського та російського минулого – таким як історія 150-річної російсько-чукотської війни чи походження імператорів Російської імперії. Їх намагаються оминути як неприємні й такі, що суперечать офіційній пропаганді.

Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер – російсько-української та анексії Криму.

Час: 2 грудня, 18:30

 

Місце: Харків, вул. Сумська, 3, Книгарня "Є"

Вхід вільний

Зустріч модеруватиме Олександр Зінченко, історик, публіцист, співзасновник і редактор "Історичної правди", автор та ведучий програми "Розсекречена Історія" (UA:Перший).

Олєґ Панфілов народився  1957 року в Таджикистані. У 1979 році закінчив Худжанський університет і працював в Інституті історії Академії наук Таджикистана, займався вивченням пам’ятників давнього мистецтва, археологією і етнографією.

У 1985 році був запрошений стати членом CAR ICOMOS ЮНЕСКО. У 1990 році був нагороджений медаллю Зороастрійського коледжа в Бомбеї.

У журналістиці з 1974 року. Вісім років вів програму Таджицького ТВ "Пам’ять минулого". Із 1991 року – позаштатний кореспондент агентства "Associated Press" в Таджикистані, кореспондент "Незалежної газети", радіостанції "Юність". На Радіо Свобода (російська служба) був автором і ведучим програми "Влада і преса". У 1993 році – директор московського бюро американського Комітету захисту журналістів (CPJ), у 1994–2000 роках – директор служби моніторингу Фонду захисту гласності, в 2000–2010 роках – директор Центру екстремальної журналістики.

 

Із 2009 року живе в Грузії. Професор Державного університету Ілії. У 2009–2012 роках – ведучий програм телеканалу ПІК. Коментатор української служби Радіо Свобода.

Лауреат гран-прі Міжнародного кінофестивалю "Образ віри" (1993), нагороджений призом "За свободу преси" Information Safety and Freedom, ISF (2009), кавалер грузинського Ордена Честі (2013).

Автор і упорядник 35 книг, виданих у різних країнах, автор сценаріїв 8 фільмів, близько 4000 статей, опублікованих у різних країнах. 

Громадянин Таджикистану і Грузії.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.