У центрі Москви встановили пам’ятник Володимиру Великому. ФОТО

4 листопада на Боровицькій площі Москви відбулася церемонія відкриття пам’ятника князю Володимиру.

Про це повідомляє Интерфакс. В урочистій церемонії взяли участь президент Росії Володимир Путін, прем’єр-міністр Дмитро Медведєв, патріарх Московський Кирило, міністр культури Володимир Мединський та міський голова Москви Сергій Собянін.

У своєму виступі Путін заявив, що російське суспільство повинне протистояти "сучасним викликам і загрозам", слідуючи духовним заповітам князя Володимира. Російський президент підкреслив, що  Володимир Великий ввійшов в історію як збирач руських земель і далекоглядний політик, який заклав підвалини сильної, єдиної та централізованої держави.

Крім того, російський президент назвав київського князя "нашим видатним предком" і "духовним засновником держави Російської".

"Це велика, значна подія і для Москви, і для всієї нашої країни, і для всіх наши співвітчизників. Новий памятник – данина поваги нашому видатному предкові. Особливо шанованому святому, державному діячеві та воїну, духновному засновнику держави Російської", відзначив Путін.

Пам'ятник князю Київському Володимиру Великому на Боровицькій площі в Москві. Фото: ТАСС

Урочисте відкриття було приурочене до Дня народної єдності Росії - свята, яке запровадили в 2005 році на честь вигнання польських військ із Москви у 1612 році, завдяки чому згодом на московський престол зійшов цар Михайло Романов.

Після виступу Путіна патріарх Кирило освятив монумент Володимиру. При цьому патріарх всіляко підкреслював "єдність народів історичної Русі":

 "Памятник князю Володимиру – це символ єдності всіх народів, батьком яких він є. А це народи історичної Русі, що нині проживають в межах кордонів багатьох  держав. Памятник батькові може бути всюди, де живуть його діти, в цьому немає жодної суперечності, але погано, коли діти забувають, що в них один батько",  передає слова глави російської церкви "Говорит Москва".

Міністерство закордонних справ України відреагувало на факт відкриття памятника Володимиру Великому в Москві з іронією.

"Не забувайте, як виглядає справжній монумент князю Володимиру. Київ приніс православ'я на Русь. Добре нагадування для Росії",  цей запис ретвітнули українські дипломати на офіційну англомовну сторінку МЗС у "Твіттері"

Пам’ятник князю Володимиру Великому постав з ініціативи Російського військово-історичного товариства та московської влади. Відповідне рішення міської думи з’явилося в лютому 2015 року. Остаточно з місцем встановлення – Боровицькою площею – московські урядовці визначилися 9 вересня 2015 року.

Протягом першої половини 2016 року тривали консультації з ЮНЕСКО та правки в проект монумента, відповідно до рекомендацій організації. Остаточно було затверджено спорудження пам’ятника заввишки 17, 75 м за проектом Салавата Щербакова.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.