"Меморіал" відмовився закривати доступ до бази даних чекістів

Московське товариство "Меморіал" заявило, що не збирається закривати доступ до бази даних співробітників НКВД, яку нещодавно виклали в загальний доступ.

Про це повідомив член правління правозахисної організації Олександр Черкасов Агенції міських новин "Москва".

Раніше низка російських ЗМІ публікувала відомості, що нащадки чекістів просять закрити сайт, тому що вони остерігаються помсти з боку нащадків репресованих.

"На чому можуть ґрунтуватися вимоги закрити доступу до інформації? Це архівні матеріали, в яких немає відомостей, які не відповідають дійсності. Це важлива інформація, що має суспільне значення. Понад те, для когось це важлива інформація про родичів. Я вже отримав листи, наприклад, від якихось своїх знайомих, які уточнюють дані про свою рідню. І  в нас є історія, в якій були та мали свої імена як жертви терору, так і виконавці терору. І знати їх потрібно", – заявив О. Черкасов.

Як твердить представник "Меморіалу", перебування кого-небудь у даному списку не означає, що ця людина була "видатним негідником". Відомості про те, що родичі людей, які потрапили в базу товариства, бояться помсти, О. Черкасов назвав "смішними".

"Це взагалі смішно. Коли в 50-ті відкрилися табори і мільйони людей повернулися, ось тоді кожен знав свого слідчого, багато знали своїх стукачів, і тоді ж було не до цього. Єдине, що я пригадую, хтось дав по пиці Молотову [радянський державний і політичний діяч, підписував договір про ненапад з Німеччиною в 1939 – ІП], але саме тоді можна було чекати чогось подібного. Кажати, що нині правнуки будуть мститися правнукам, це, по-моєму. вигадка", – сказав Черкасов.

Він також припустив, що проти публічного доступу до таких даних виступають не нащадки тих, чиї пращури згадані в базі товариства, а "ідейні нащадки державного терору".

Як повідомлялося, на сайті товариства "Меморіал" опублікували довідник "Кадровий склад органів державної безпеки СРСР. 1935—1939", куди ввійшли дані про майже 40 тис. співробітників органів НКВД за 1935–1941 роки.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.