В Інтернет виклали всі випуски журналу міжвоєнного закарпатського "Пласту". СКАНИ

Електронний архів українського визвольного руху публікує колекцію всіх чисел журналу «Пластун» до 95-ліття заснування українського скаутингу в Закарпатті.

Перші пластові гуртки з’явилися на Срібній землі в жовтні 1921 р. Пластовий часопис же виходив із 1923 по 1935 рік як урядовий журнал на Закарпатті. 50 номерів журналу, які збереглися в архівах, скопіював Голова Крайової ревізійної комісії НСОУ "Пласт" Юрій Юзич.

"Журнал перейшов три етапи ідеологічного розвитку: добу скаутського інтернаціоналізму (19231926), народовецького патріотизму (19281932) та соборницького націоналізму (19321935)", — говорить Андрій Ребрик, голова Закарпатського обласного осередку НСОУ "Пласт".

Одне з перших видань тримовного жуналу Пластун. Фото: 100krokiv.info

Спершу видання було тримовним: українською, чеською і мадярською мовами. Звідси й потрійна його назва в той період "Пластун-Юнак-Черкейс". Українська (руська) секція була найбільшою.  Її редагували Остап Вахнянин і Андрій Алиськевич, згодом  — Леонід Бачинський. 

Оскільки фінансувала журнал Чеська держава в особі Головної управи скаутів Підкарпатської Русі, то редакція змушена була поступатися українськими інтересами на користь скаутського інтернаціоналізму. Головним редактором  був начальник Головної управи чех Йозеф Пешек.

Остап Вахнянин. Фото: 100krokiv.info

Частота появи чергових чисел "Пластуна" була нерівномірна від року до року.

З березня 1928 р. журнал став виходити тільки українською мовою (урядовим етимологічним правописом) під назвою "Пластун, часопись пластової молодежи". Офіційним редактором значився Юліан Ревай — референт українських пластових відділів Закарпаття, майбутній прем’єр-міністр Карпатської України (1939). Фактично редакторською роботою продовжував займатися професор Бачинський. 

Заклик до молоді, вміщений у виданні "Пластун-Юнак-Черкес" за 1923 рік. Фото: 100krokiv.info

Період 1932—1935 рр. можна визначити як добу соборницької ідеології в житті "Пластуна". У своїх публікаціях, друкованих літературною українською мовою з фонетичним правописом, видання пропагувало ідею, що закарпатці – це частина єдиного українського народу.

Редакторами в цей час були Юліан Ревай і Андрій Ворон (1934—1935).

Переглянути й завантажити всю колекцію "Пластуна" можна за посиланням.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного рухуЛьвівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23792 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.