Спецпроект

У Москві на вшанування роковин Голодомору принесли свинячу голову. ФОТО

Російські "активісти" принесли свинячу голову та кістки під будівлю Українського культурного центру в Москві. Так вони "протестували" проти вшанування Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу.

У Москві 26 листопада перед Українським культурним центром пройшла "акція протесту" у зв'язку з річницею Голодомору, повідомляє "Новое Время".

Близько двох десятків "активістів" на чолі з муніципальним депутатом району Якиманка Дмитром Захаровим, заявили, що не згодні з твердженням, що Голодомор є геноцидом українського народу.

Біля входу в Центр росіяни розклали на українському прапорі кістки і свинячу голову, супроводивши це плакатом "Міф голодомору - брехня і танці на кістках".

У Москві В день пам'яті Голодомору купка людей прийшли з кістками під Український культурний центр. Фото: Новое Время

Далі "активісти" зірвали показ фільму "Голод-33", запланований в Українському центрі під приводом того, що фільм "русофобський".

При цьому поліція в дії "активістів" не втручалася.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.