З’явився віртуальний музей історії культури та активізму Луганська

24 листопада в Києві активісти молодіжної організації «СТАН» презентували віртуальний музею історії культурного та громадського життя Луганська в 2004—2013 роках.

Про це повідомляє газета "День". Музей "Luhansk’s Art&Facts" являє собою веб-сайт, на якому зібрані та скласифіковані фото та відеоматеріали різноманітних артефактів і явищ культурної історії Луганська за 2004—2013 роки. Крім того, на порталі розміщено спогади людей, які були активними в громадському житті міста тих часів.

Ініціаторами створення віртуального музею стали вимушені переселенці з Луганська, які прагнули зберегти пам’ять про життя міста до війни. Автором ідеї виступили Ярослав Мінкін – луганець, який нині проживає в Івано-Франківську - та дослідниця Анна Остафійчук (Нідерланди).

Частина команди проекту. Зліва праворуч: Богдан Дубильовський, Яна Браун та автор ідеї Ярослав Мінкін 

"Музей покликаний законсервувати і зберегти артефакти культурного життя Луганська в період між двома революціями. Руйнувати стереотипи щодо регіону та їх мешканців, заповнювати порожнечу тотальної ізольованості і невідомості про тамтешнє мистецьке і активістське життя. І коли нависла загроза втратити багато мистецьких цінностей, ми вирішили врятувати все що ще можливо і зробити це надбанням громадськості із комфортним доступом", - говорить один із авторів проекту Богдан Дубильовський.

На презентацію зібрався аншлаг 

За словами організаторів, щоб його втілити їм знадобилося півроку. Заручившись підтримкою "Гете-Інституту в Україні", Музею округу Фрідріхсхайн-Кройцберг у Берліні (Friedrichshain-Kreuzberg Museum) та Міністерства іноземних справ Федеративної Республіки Німеччини  їм удалося розробити концепцію та наповнити віртуальний музей оцифрованими експонатами та унікальними свідченнями.

Зібрані експонати творці музею розділили на п’ять категорій: артефакти, персони, середовища, місця та події. Ключовим критерієм добору була різноманітність у висвітленні життя міста.

Головна сторінка сайта віртуального музею 

"Музей демонструє відвідувачам нереалізовану альтернативу – культурні та громадські ініціативи Донбасу, які уособлювали демократичний європейський шлях і були насильно перевані з початком конфлікту. Заперечувати цей досвід непродуктивно. Краще зберегти цю пам’ять і зробити висновки, щоб сформувати ґрунт для майбутніх реформаторів Донбасу", - пояснює один із керівників "СТАНу" Костянтин Скоркін.

Над створенням проекту "Luhansk’s Art&Facts" працювали: Ярослав Мінкін, Світлана Ославська, Богдан Дубильовський, Мелані Кребс, Яна Браун, Оксана Свищ, Христина Чернеко, Кайл Логан і Євгеній Королєтов. 

 Виступає - Світлана Ославська

Як пояснили автори, хронологічні межі їхнього проекту починаються з 2004 року, коли суспільно-культурне життя Луганська стало помітним як самобутнє явище, і закінчуються 2013 роком, тобто останнім мирним роком у житті міста.

Під час презентації перед учасниками виступив директор Музею Фрідріхсхайн-Кройцберг Мартін Дюсполь, який провів паралелі між вигнанням німців із Східної Європи до власне німецьких земель після Другої світової війни і вимушеним переселенням луганчан унаслідок російсько-української війни. Німці-біженці також створювали музеї, присвячені їхнім малим батьківщинам.

Однак, на його думку, віртуальний музей "Luhansk’s Art&Facts" значно прогресивніший, оскільки він не консервує ностальгію за регіоном, а орієнтований на збереження культурних надбань Луганщини для майбутніх поколінь.

Відвідати віртуальний музей "Luhansk’s Art&Facts" можна за адресою www.artluhansk.com. Автори проекту закликають поповнювати віртуальну колекцію та пропонувати свої зауваження.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.