Спецпроект

Репресії в час Голодомору — до 83-х роковин в Інтернеті публікують колекцію документів. СКАНИ

Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом СБУ публікують колекцію документів ГПУ про репресії проти тих, хто опирався винищуванню Голодомором. Переглянути їх можна на Електронному архіві визвольного руху.

Документи, що зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ, є важливим історичним джерелом для вивчення Голодомору 1932—1933 роках в Україні. Протягом радянської доби вони залишалися недосяжним для науковців і громадськості.

Як розповів директор Архіву СБУ Андрій Когут, нині проводиться безперервний пошук, систематизація, розсекречення й оприлюднення документів, що висвітлюють цю трагічну сторінку нашої історії.

7 серпня 1932 року Центральний виконавчий комітет і Рада Народних Комісарів СРСР прийняли постанову "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності". Вона "захищала" нещодавно відібране у селян ("усуспільнене") майно від їх спроб повернути його і передбачала суворі покарання — розстріл або 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах.

Постанова трійки ГПУ УСРР з вироком на осіб, учасників опору колективізації

Постанова залишилася у народній пам’яті як "закон про п’ять колосків" — її активно використовували в ході хлібозаготівельних кампаній. Відтоді настав мабуть, найжахливіший рік в історії нашого народу.

Понад 21000 архівних кримінальних справ стосуються репресій здійснених в 1932-1933 роках. "Тоталітарна система не тільки вбивала голодом, вона також репресувала усіх, хто намагався опиратися, чи навіть просто говорити правду про те, що насправді відбувається", — каже Андрій Когут.

Зброя селянина Мотлоха Івана, учасника опору хлібозаготівельним кампаніям

Колекція оприлюднених документів складається з показових документів, що містяться в кримінальних справах, в більшості це машинописні обвинувальні висновки.

Фігурантів зазначених справ обвинувачено в опорі вивезенню хліба, його приховуванні чи крадіжці, "контрреволюційній" агітації проти колективізації, надмірного оподаткування й хлібозаготівлі, вчиненні терористичних актів проти представників радянської влади й активістів.

Мотлох Іван 

З-поміж інших анонсованих документів варто відзначити окремі протоколи допитів, вироки, висновки про реабілітацію або відмову в ній, анкети заарештованих, процесуальні фотографії.

"Архівні документи про репресії в часи Голодомору показують, що навіть попри складну ситуацію, українці намагалися опиратися вбивчим продзаготівлям та не боялися говорити правду. За спротив Голодомору вони були піддані репресіям. Таких документів є надзвичайно багато і вони ще чекають свого дослідника", — говорить директор Архіву СБУ Андрій Когут.

Документи доступні на сайті Е-архіву визвольного руху.

Нагадаємо, минулого року Е-архів публікував колекцію документів про те, як під час Голодомору з України масово вивозили продукти.

Як відомо, відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23839 документів. Місія проекту — робити минуле доступним

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.