Президент обіцяє гроші на Музей Майдану. Коментарі

Під час виступу з нагоди третьої річниці початку Євромайдану президент України Петро Порошенко пообіцяв створити меморіал і музей Революції Гідності на Алеї Героїв Небесної Сотні.

"Меморіал і Музей революції буде саме на Алеї Героїв Небесної сотні. На колишній вулиці Інститутській. Я виступаю ініціатором і першим спонсором створення благодійного фонду зі збору коштів для будівництва музею-меморіалу та проведення міжнародного конкурсу на його найкращий проект", – сказав Петро Порошенко.

"І віддаю розпорядження, щоб [вирішили – ІП] питання виділення цієї земельної ділянки, яке досі не вирішувалося, оскільки нібито є декілька судових рішень щодо передачі її в різні роки різним власникам, у тому числі, й приватним. Я наголошую: якщо потрібне політичне рішення – я його приймаю", – додав Президент України.

Президентська родина під час урочистостей з нагоди Дня Гідності та Свободи у Мистецькому Арсеналі. Фото прес-служби Президента України 

Творці музею підтримують ці ініціативи, але сприймають їх без ентузіазму.

"З одного боку, я можу бути втішений рішенням президента, тому що це справді дуже добре місце, де може бути розташований музей і меморіал присвячений подіям Революції Гідності. Це місце безпосередньо пов’язане з подіями. – повідомив "Історичній правді" Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті – інституції, яка відповідає за створення цього музею.

"Та на жаль, жодним чином не вирішено конкретних проблем, які стоять перед музеєм вже зараз. Музей функціонує з початку цього року, там працює 27 людей, але він не має жодного приміщення. Перспектива, що колись на цьому місці з’явиться якась будівля, звісно надихає, але якщо вже і негайно не буде вирішено питання про розміщення музею та його працівників і експонатів, то я боюся, що він не доживе до того, щоб скористатися тією далекою перспективою", – додав він.

В’ятрович відзначив, що УІНП пропонував Адміністрації Президента надати притулок для музею Майдану  в Українському домі, однак досі не надійшло жодної відповіді.

"Ми будемо звертатися до Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента, КМДА, пояснюючи, що перспектива будівлі на Алеї Героїв Небесної Сотні – це добре, але є питання, які треба вирішувати вже і зараз", – пообіцяв урядовець.

Схожі думки висловив і Генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло:

"Мені здається це маленький крок назустріч. Вирішено питання хай невеликої, але середньострокової перспективи музею. З іншого боку, ця заява не містить конкретики так само, як і указ від 16 жовтня. Тобто: надати фінансування, виділити приміщення, надати земельну ділянку. По Інститутській, чи Алеї Героїв Небесної Сотні, – де саме, який номер?".

За словами Пошивайла, з ділянкою на Інститутській, яку пропонує президент, є чимало проблем. Раніше її передбачали для іншого музею.

"Коли ми на початках вишукували ідеальне місце для нашого музею, ми теж обговорювали проблему цієї ділянки, на яку претендує Національний художній музей. І ця історія довша ніж наша. Зрозуміло, що історичні події надали їй уже іншого значення. І саме тому тут потрібні консультації представників держави, міста й усіх зацікавлених сторін. Це потрібно вирішувати вже сьогодні за великим круглим столом, щоб не вирішувалася доля одного музею за рахунок іншого", – переконаний директор музею.

Порядок денний такого круглого столу не вичерпується лише питаннями території та будівництва музею Майдану. На думку Пошивайла, "Виникнення цього меморіально-музейного комплексу покликане зберегти пам'ять, а з іншого боку, створити платформу для переосмислення історії, для культивування громадських ініціатив, які виникли тут на Майдані. На історії Майдану можна вибудувати ідентичність міста так само, як музей Варшавського повстання допоміг варшав’янам визначитися з ідентичністю свого міста".

Дивіться також:

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

Майдан.Початок. Спогади учасників Революції Гідності

Майдан. Радикалізація протесту 

Майдан: Кривава розв’язка. Події Революції Гідності у свідченнях учасників

Митці на барикадах: Розпач і Гнів на Михайлівській

Більше публікацій за темою Майдан

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.