Із дна Тихого океану зникло кілька затонулих кораблів часів Другої світової

Останки кількох військових кораблів, що затонули в ході боїв на Тихому океані під час Другої світової війни, зникли безслідно з морського дна.

Зниклі судна водолази знайшли у 2002 році коло берегів Індонезії, передає CNN. Пропажу помітили під час експедиції з підготовки відзначення 75-ї річниці битви в Яванському морі, яку відзначатимуть 2017 року.

Міністерство оборони Нідерандів підтвердило, що зникли уламки крейсерів "Де Рейтер", "Ява" й ескадрового міноносця "Кортенар".

Ні підводна фотозйомка, ні застосування сонару не змогли поки допомогти знайти сліди загиблих кораблів.

Видання "The Guardian", крім того, повідомляє про зникнення двох британських кораблів: крейсера  "Ексітер" та есмінця "Енкаунтер", а також американської субмарини. Корпус 1405-тонного британського міноносця "Електра" теж хтось обчистив, хоча його уламок залишився на місці.

Есмінець Королівських ВМС Нідерландів "Кортенар" було названо на честь голландського адмірала ХVII ст. Егберта Бартоломеуса Кортенара

"Міністерство оборони дуже шкодує за втратою кораблів. Зрештою, до цієї проблеми слід ставитися увагою, оскільки йдеться про дуже важливе військове поховання", — заявив речник Міноборони Нідерландів.

Речник Міністерства оборони Великої Британії розповів CNN: "Уряд Сполученого Королівства засуджує несанкціоноване втручання в усі затонулі судна, які містять людські останки. Ми зв’язувалися із владою Індонезії, щоб висловити наше серйозне занепокоєння цією новиною і вимагати розслідування цих повідомлень та вживання відповідних заходів, аби місце загибелі суден більше ніхто не турбував".

Міжнародне законодавство забороняє оскверняти рештки затонулих військових кораблів, військові могили та подібні артефакти, оскільки це завдає страждань родичам загиблих на борту.

Корабель Її Величності крейсер "Ексітер" (1929 рік)

"Ніхто не повинен турбувати рештки військових кораблів, а ті, хто втратив життя на борту, повинні мати можливість спочивати з миром", — додали в британському міноборони.  

У CNN припускають, що рештки кораблів порізали на брухт ласі на алюміній, сталь і латунь "чорні археологи"-водолази. Уже зафіксовано кілька таких прецедентів із 2012 року, зокрема із затонулими кораблями Королівських ВМС "Прінс Оф Вейлс" та "Ріпалс". 

Битва в Яванському морі між флотами Великої Британії, США, Голландії та Австралії з одного боку та Японії — з іншого відбулася 27 лютого 1942 року. Вона завершилася нищівною поразкою Союзників: вони втратили щонайменше 10 кораблів і 2173 моряків загиблими. Ця битва була найбільшою перемогою японського флоту на Тихому океані за часи Другої світової війни.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.