Із дна Тихого океану зникло кілька затонулих кораблів часів Другої світової

Останки кількох військових кораблів, що затонули в ході боїв на Тихому океані під час Другої світової війни, зникли безслідно з морського дна.

Зниклі судна водолази знайшли у 2002 році коло берегів Індонезії, передає CNN. Пропажу помітили під час експедиції з підготовки відзначення 75-ї річниці битви в Яванському морі, яку відзначатимуть 2017 року.

Міністерство оборони Нідерандів підтвердило, що зникли уламки крейсерів "Де Рейтер", "Ява" й ескадрового міноносця "Кортенар".

Ні підводна фотозйомка, ні застосування сонару не змогли поки допомогти знайти сліди загиблих кораблів.

Видання "The Guardian", крім того, повідомляє про зникнення двох британських кораблів: крейсера  "Ексітер" та есмінця "Енкаунтер", а також американської субмарини. Корпус 1405-тонного британського міноносця "Електра" теж хтось обчистив, хоча його уламок залишився на місці.

Есмінець Королівських ВМС Нідерландів "Кортенар" було названо на честь голландського адмірала ХVII ст. Егберта Бартоломеуса Кортенара

"Міністерство оборони дуже шкодує за втратою кораблів. Зрештою, до цієї проблеми слід ставитися увагою, оскільки йдеться про дуже важливе військове поховання", — заявив речник Міноборони Нідерландів.

Речник Міністерства оборони Великої Британії розповів CNN: "Уряд Сполученого Королівства засуджує несанкціоноване втручання в усі затонулі судна, які містять людські останки. Ми зв’язувалися із владою Індонезії, щоб висловити наше серйозне занепокоєння цією новиною і вимагати розслідування цих повідомлень та вживання відповідних заходів, аби місце загибелі суден більше ніхто не турбував".

Міжнародне законодавство забороняє оскверняти рештки затонулих військових кораблів, військові могили та подібні артефакти, оскільки це завдає страждань родичам загиблих на борту.

Корабель Її Величності крейсер "Ексітер" (1929 рік)

"Ніхто не повинен турбувати рештки військових кораблів, а ті, хто втратив життя на борту, повинні мати можливість спочивати з миром", — додали в британському міноборони.  

У CNN припускають, що рештки кораблів порізали на брухт ласі на алюміній, сталь і латунь "чорні археологи"-водолази. Уже зафіксовано кілька таких прецедентів із 2012 року, зокрема із затонулими кораблями Королівських ВМС "Прінс Оф Вейлс" та "Ріпалс". 

Битва в Яванському морі між флотами Великої Британії, США, Голландії та Австралії з одного боку та Японії — з іншого відбулася 27 лютого 1942 року. Вона завершилася нищівною поразкою Союзників: вони втратили щонайменше 10 кораблів і 2173 моряків загиблими. Ця битва була найбільшою перемогою японського флоту на Тихому океані за часи Другої світової війни.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.