У Харкові встановили меморіальну дошку засновнику сучасної Польщі Юзефу Пілсудському. ФОТО

Пам’ятний знак на честь керівника Польської соціалістчиної партії та Голови Польської держави було встановлено 15 листопада.

Дошка прикрашатиме стіну Української інженерно-педагогічної академії на вул. Університетській, 16, передає офіційний сайт Харківської міської ради.

Саме на її місці розташоувалася перша будівля Харківського імператорського університету, на медичному факультеті якого Юзеф Пілсудський навчався в 1885—1886 роках.

Подію приурочено до Дня незалежності Польщі 11 листопада.

 

"Юзеф Пілсудський — перший державний діяч, який заявив, що Україна повинна бути незалежною. Сьогодні це дуже значущі слова для кожного українця. Харків тісно пов'язаний з Польщею, ми цінуємо дружбу наших країн, побратимські відносини з містом Познань і співробітництво з іншими польськими містами.

Щорічно ми разом схиляємо голови на Меморіалі жертвам тоталітаризму біля могил поляків і українців. У День незалежності Польщі, 11 листопада, разом з Генконсулом Республіки Польща Янушем Яблонським ми посадили дерево в парку Горького як символ дружби між нашими країнами. І я впевнений, що сьогоднішня подія дасть ще один поштовх до розвитку наших міжнародних відносин", — зазначив заступник харківського міського голови Ігор Терехов, присутній на церемонії.

 

Крім нього в урочистій церемонії також узяв участь Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Ян Пекло, який зазначив:

"Це дуже емоційний день для мене. Батько моєї матері дружив з Юзефом Пілсудським. Я сердечено вдячний всім, хто допоміг зробити все, щоб ця меморіальна дошка з'явилася на цій будівлі".

Автором меморіальної дошки став харківський скульптор Олександр Рідний.

ДОВІДКА:

Юзеф Пілсудський (1867—1935) — член Польської соціалістичної партії, засновник Польської військової організації та Польських легіонів (1914—1918) у складі австро-угорської армії, що боролися за незалежність Польщі під час Першої світової війни.

У 1918—1922 роках — Голова Польської держави, маршал Польщі. У 1926—1928 та 1930—1935 роках — прем’єр-міністр Польщі. У сучасній Польщі Пілсудський вважається одним із батьків відродженої Польської держави.

Ставлення Пілсудського до України було неоднозначним. З одного боку, він підтримував уряд УНР та її армію. З іншого, — за його правління Польща загарбала Західну Україну, де здійснювала політику дискримінації українців.

Раніше повідомлялося, що в Житомирі відкрили меморіальну дошку на честь українсько-польського союзу проти більшовиків.

Дивіться також:

Союз Петлюри і Пілсудського. Як це було

1921: Пілсудський вибачається перед солдатами Петлюри (ВІДЕО)

Пілсудський, Петлюра та інші люди, які примиряли Україну і Польщу

"Інтеграція галицьких українців до Польської держави у 1920-1930-ті рр."

Гордіїв вузол. Українська проблема в ІІ Республіці Польській

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.