АНОНС: Головний редактор "Історичної правди" виступить у Колумбійському університеті США

19 листопада відбудеться зустріч із головним редактором "Історичної правди" Вахтангом Кіпіані "Минуле як майбутнє: історія під час війни і декомунізації" в Колумбійському університеті.

Розмову буде присвячено темам про минуле, про розвиток українського суспільства та проекти, які будують майбутнє. 

Модеруватиме дискусію Дора Хомяк, одна з директорів організації "Разом" та випускниця Колумбійського Університету. 

 

19 листопада, 14.00 за місцевим часом.

Місце: Колумбійський університет, м. Нью-Йорк, США (адреса: Columbia University, Lerner Hall room 569, 2920 Broadway, New York, NY 10027)

Організатори: організація "Разом", Український студентський клуб Колумбійського Університету та Українські студії Колумбійського Університету (Ukrainian Studies at Columbia).

Вхід вільний.

Для нестудентів Колумбійського універистету прохання зареєструватися через "Фейсбук"-подію чи е-поштою olya@razomforukraine.org.


Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.